Sashkon

Одного разу Вася завів собі кота. Ну, як завів, кіт, вірніше зовсім мале кошеня, саме прийшло до дверей Васіної квартири. Людка відкрила двері, а воно сидить, мале, голодне.  З ім'ям для кота визначились відразу. Саме того дня Монтойя, за якого вболівав Вася, виграв у Монако, тож кота у його честь і назвали Хуан.  Хуан виявився слухняним і ніжним котом. До лотка звик відразу, на стола ніколи не застрибував, шпалер не драв. Коли Вася після зміни лягав перед тєліком на диван, кіт лягав поруч і тихенько муркотів... Та ось у Хуана настав той самий, найтрагічніший день у житті домашнього кота - день кастрації. Кіт переніс операцію мужньо, рана згодом загоїлась, але у поведінці його дещо змінилось. Ходить на лоток день - два, а потім візьме, та й наложить посеред хати. Та не те, що наложить, відверто кажучи - висере здоровенну купелю говна.  Чи то щось сталося з котячим організмом після операції, чи то так кіт мстить за кастрацію - не відомо.  Після цих виходок Хуана, того все частіше по

Незважаючи на значні досягнення і беззаперечну майстерність, Шумахер, якось, не зайшов Васі. Вася вболівав за Хаккінена. Сезон видався доволі напруженим, якраз через протистояння цих двох. Після блискучої перемоги в Угорщині, і трьох липневих сходів головного суперника, здавалося, ніщо і ніхто не завадить Хаккінену взяти третій титул. Вася з нетерпінням чекав Бельгії, і тут такий облом. Через проблеми з постачанням металу, цех простояв два тижні, і тепер доводилось надолужувати згаяне без вихідних. Зранку Вася побазарив з майстром про те, що він після обіду злиняє – мов, домашні обставини. Майстер, звісно, ні в яку - решта теж захоче злиняти після обіду, видумавши собі "поважні причини". Зійшлися на тому, що як тільки Вася виконає норму – 20 болтів, може звалювати. У цей час, Людка – Васіна жінка, користуючись відсутністю чоловіка, дзвонить сусіду Гриші і інформує того, що Вася поїхав на весь день на роботу. А далі, видумуючи різну нісенітницю, типу у неї кран потік на кухні,

У молодості Вася любив футбол. З часом він йому набрид і Вася підсів на Формулу 1. І підсів, потрібно сказати, капітально. Купив собі супутникову тарілку з усіма прибамбасами і бандитським способом навчився дивитися перегони на закодованих каналах. В цей час, на роботі, Вася примудрився за зміну замість планових 20 болтів, виточувати 22 а то і 23. В результаті такої праці серед колег Вася попав у вискочки, а серед начальства – в ударнікі проізводства. Тут якраз на завод приїхав журналіст зі столиці, щоб написати статтю, як прекрасно живе і процвітає простий рабочій у непростий час становлення вітчизняної економіки. Ну, начальство і направило журналіста до Васі. Вася йому все розказав про себе, про сім’ю, про те як йому вдається виточувати аж 23 болти, і тут дійшла черга до хобі. - Ну, що це за хобі, Вася? Яка Формула 1? Хто про неї знає? Та і наших там нікого нема, – незадоволений відповіддю журналіст, - давай напишемо, що ти любиш футбол. Он наше Дінамо на мєждународной арєнє…

У комунальній квартирі номер вісімнадцять готувалися до зустрічі Нового 1976 року. До семи вечора господині всіх шести кімнат зійшлися на кухні, що наповнювалась різноманітними ароматними, серед них можна було вловити які завгодно - від салатів до борщу. Незважаючи на відкриті кватирки, у кухні стояла неймовірна спека. Палали всі конфорки на плитах, де кипіли, варилися, смажилися, шкварчали різноманітні страви, а тьотя Вєра у додачу до всього пекла пиріг у духовці.  На підхваті у жінок маталися діти і чоловіки. Останні ще й періодично заскакували до кімнати Сергієнків, де завбачливий Вітя дістав приховану з літа трилітрову банку самогону... Галина Сергіївна, щоб якось запобігти конспіративній пиятиці чоловіка, Петра Івановича, всілякими доступними їй способами намагалася тримати того під контролем, навантажуючи різними "принеси-подай".  Якраз, коли Петро Іванович за завданням жінки готувався наточити ножа, у кухні пролунав вибух. Металева кришка підскочила ледь не до стелі, а

Це не те, що ви подумали. Так у своїй міфології ацтеки звуть богиню землі і вогню. Дуже цікаво, тільки для чого воно нам? Справа в тому, що у 2012 році іменем цієї богині астрофізики, прізвища яких нам ні про що не скажуть, запропонували назвати зірку, після вибуху якої і з речовини якої утворилася Сонячна система. Тут потрібно зазначити, що людство точно не знає, не лише як утворилася Сонячна система, а і як воно саме, це людство, утворилося. На відміну від «знавців», «експертів», «консультантів», що у соцмережах зграями видають «всю правду», вчені остерігаються будь що стверджувати категорично, а результати своєї роботи називають гіпотезами. Не погано влаштувалися – щось стукне у голову молодому доценту, колеги в шоці: доведи! Оскільки це гіпотеза – припущення, то доцент може доводити її усе своє життя, і у процесі доведення стаючи доктором, професором, академіком.   Але зараз не про це. Отже, над питанням щодо утворення Сонячної системи працювали давно і понапридумували безл

  Як опинився Славік у нашому провінційному райцентрі уже ніхто й не пам’ятає. Більше того, мало хто знав його справжнє ім’я.   Лише відділ кадрів і рідні знали чи він Станіслав, чи В’ячеслав, чи Святослав, для решти він був Славік, або Контра. Чому Контра? Та тому, що Славік був музикант – контрабасист. Про це знали всі, контрабас   така штука, що його не сховаєш, а Славіка часто запрошували у Будинок культури зіграти в самодіяльному оркестрі, і Контрі доводилося майже через усе місто пертися зі своїм великогабаритним музичним інструментом. Контрабас у Славіка був примітний – білого кольору. Чому такий – не відомо. Музичні люди не приставали з запитаннями з цього приводу, боячись здатися профанами, а ті хто був далекий від музики, думали, можливо так і треба, і теж мало цікавились рідкісним забарвленням Славкового контрабасу. Публіку, і музичну і не дуже, значно більше цікавило інше питання – де Контра взяв цей контрабас? Ходили різні версії з цього приводу. Найбільш популярною бу