Перейти до основного вмісту

Коатлікуе


Це не те, що ви подумали. Так у своїй міфології ацтеки звуть богиню землі і вогню.

Дуже цікаво, тільки для чого воно нам? Справа в тому, що у 2012 році іменем цієї богині астрофізики, прізвища яких нам ні про що не скажуть, запропонували назвати зірку, після вибуху якої і з речовини якої утворилася Сонячна система.

Тут потрібно зазначити, що людство точно не знає, не лише як утворилася Сонячна система, а і як воно саме, це людство, утворилося. На відміну від «знавців», «експертів», «консультантів», що у соцмережах зграями видають «всю правду», вчені остерігаються будь що стверджувати категорично, а результати своєї роботи називають гіпотезами. Не погано влаштувалися – щось стукне у голову молодому доценту, колеги в шоці: доведи! Оскільки це гіпотеза – припущення, то доцент може доводити її усе своє життя, і у процесі доведення стаючи доктором, професором, академіком.  Але зараз не про це.

Отже, над питанням щодо утворення Сонячної системи працювали давно і понапридумували безліч усяких нісенітниць, які у наукових колах, як ми вже вияснили, звуться гіпотезами. Пам'ятаю, у школі нас вчили, що Сонячна система утворилася з газо-пилової хмари. Де взялася та хмара, ніхто не пояснював. Можливо, таке пояснення є у сучасних підручниках? Виявляється, і Природознавство для 5-го класу (Д. Біда, Т. Гільберг, Я. Колісник), і Астрономія для 11-го (В. Сиротюк, Ю. Мирошніченко), пишуть про ту ж саму хмару, підкреслюючи що це теорія О.Ю. Шмідта (не плутати з багатим на "синів" лейтенантом П.П. Шмідтом).

Чому до цих пір автори українських підручників тримаються за гіпотезу Шмідта, яку той оприлюднив аж у 1944 році, не відомо. Невже лише через те, що цей Шмідт жив і вчився в Києві?

Не вдаючись у деталі Шмідтівської гіпотези, зазначимо лише, що з фізикою там, з величезною натяжкою, ніби порядок. Проблема з хімією.

Ми ж з вами прекрасно знаємо – все що важче за водень може зваритися лише в зірці. До того ж, зоряна «пічка» може зварити далеко не все, максимум, на що вона здатна, це залізо. Все що важче заліза, то вже наслідок вибуху зірки.

Газо-пилова ж хмара, як виявилося, то в основному молекулярний водень. Коли з цього водню утворилося Сонце, то тут все в порядку, так і повинно бути. Питання ж не в цьому, питання в тому, що Земля і інші планети та їх супутники мало схожі на кулі з водню.

Виходить, дурять сучасних дітей підручники, як свого часу дурили нас? Схоже на те. Та, то, як ми знаємо, не обман, то така гіпотеза. Тільки чому за цю гіпотезу, якій без малого 80 років, так довго тримаються? Адже за цей час відбулося стільки нових досліджень і нових відкриттів, що мало який першокласник не знає елементарного - все, що навколо нас, все, з чого зліпилася Земля і те, що на ній знаходиться, могло утворитися лише у зірці. Саме таку зірку і назвали Коатлікуе двоє невідомих нам вчених.

Тож, запам’ятайте це незвичне для нас слово, маємо ж ми якось називати зірку, у якій утворилися елементи, з яких складаємось ми з вами, і все, що нас оточує.  

Хоча, і це може бути не так, тому, що це теж лише гіпотеза.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...