Перейти до основного вмісту

Коатлікуе


Це не те, що ви подумали. Так у своїй міфології ацтеки звуть богиню землі і вогню.

Дуже цікаво, тільки для чого воно нам? Справа в тому, що у 2012 році іменем цієї богині астрофізики, прізвища яких нам ні про що не скажуть, запропонували назвати зірку, після вибуху якої і з речовини якої утворилася Сонячна система.

Тут потрібно зазначити, що людство точно не знає, не лише як утворилася Сонячна система, а і як воно саме, це людство, утворилося. На відміну від «знавців», «експертів», «консультантів», що у соцмережах зграями видають «всю правду», вчені остерігаються будь що стверджувати категорично, а результати своєї роботи називають гіпотезами. Не погано влаштувалися – щось стукне у голову молодому доценту, колеги в шоці: доведи! Оскільки це гіпотеза – припущення, то доцент може доводити її усе своє життя, і у процесі доведення стаючи доктором, професором, академіком.  Але зараз не про це.

Отже, над питанням щодо утворення Сонячної системи працювали давно і понапридумували безліч усяких нісенітниць, які у наукових колах, як ми вже вияснили, звуться гіпотезами. Пам'ятаю, у школі нас вчили, що Сонячна система утворилася з газо-пилової хмари. Де взялася та хмара, ніхто не пояснював. Можливо, таке пояснення є у сучасних підручниках? Виявляється, і Природознавство для 5-го класу (Д. Біда, Т. Гільберг, Я. Колісник), і Астрономія для 11-го (В. Сиротюк, Ю. Мирошніченко), пишуть про ту ж саму хмару, підкреслюючи що це теорія О.Ю. Шмідта (не плутати з багатим на "синів" лейтенантом П.П. Шмідтом).

Чому до цих пір автори українських підручників тримаються за гіпотезу Шмідта, яку той оприлюднив аж у 1944 році, не відомо. Невже лише через те, що цей Шмідт жив і вчився в Києві?

Не вдаючись у деталі Шмідтівської гіпотези, зазначимо лише, що з фізикою там, з величезною натяжкою, ніби порядок. Проблема з хімією.

Ми ж з вами прекрасно знаємо – все що важче за водень може зваритися лише в зірці. До того ж, зоряна «пічка» може зварити далеко не все, максимум, на що вона здатна, це залізо. Все що важче заліза, то вже наслідок вибуху зірки.

Газо-пилова ж хмара, як виявилося, то в основному молекулярний водень. Коли з цього водню утворилося Сонце, то тут все в порядку, так і повинно бути. Питання ж не в цьому, питання в тому, що Земля і інші планети та їх супутники мало схожі на кулі з водню.

Виходить, дурять сучасних дітей підручники, як свого часу дурили нас? Схоже на те. Та, то, як ми знаємо, не обман, то така гіпотеза. Тільки чому за цю гіпотезу, якій без малого 80 років, так довго тримаються? Адже за цей час відбулося стільки нових досліджень і нових відкриттів, що мало який першокласник не знає елементарного - все, що навколо нас, все, з чого зліпилася Земля і те, що на ній знаходиться, могло утворитися лише у зірці. Саме таку зірку і назвали Коатлікуе двоє невідомих нам вчених.

Тож, запам’ятайте це незвичне для нас слово, маємо ж ми якось називати зірку, у якій утворилися елементи, з яких складаємось ми з вами, і все, що нас оточує.  

Хоча, і це може бути не так, тому, що це теж лише гіпотеза.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав