Sashkon

               Відразу зазначу, що я не віруючий. Так склалося. Правда, колись був пристав до комуністичної віри, але швидко зрозумів, що там дурять людей – ніякого раю на землі вони не будують і збудувати не зможуть, навіть в «отдєльно взятой странє». Більшість релігій вчиняють мудріше – обіцяють рай після смерті. Спробуй, перевір. Мабуть тому ці релігії і існують так довго. Зважаючи на це, чому суну носа не в свою справу? Відверто кажучи, дістали суперечки щодо дати святкування Різдва. Саме для того, щоб якось прояснити ситуацію, в першу чергу для себе, і виникла потреба про це написати (хоча, «написати» – не зовсім відповідає процесу тицяння по клавішам з літерами; «друкувати» - теж не зовсім те, вважаю, тут потрібен новий термін). Перше, про що дізнаюся - жодна релігія, жодна церква і ніхто у світі не святкує Різдво Христове 7 січня. Для тих, хто здивується цьому твердженню, потрібно віртуально перенестися у 1582 рік, коли 4 жовтня Папою Римським Григорієм XIII був запровадже

У кінці 1980-х, коли комуністична релігія остаточно збанкрутувала, на поверхню почали вилазити різні чаклуни, ворожки, хіроманти, цілителі, астрологи, окультисти, екстрасенси… По декому відразу було видно – шарлатани, і такі щойно з’явившись, зникали безслідно, хтось протримався довше, а дехто до цих пір задурює голови довірливим громадянам. Одні з них – астрологи, зокрема ті, хто складає Місячні календарі. У таких календарях можна побачити все: у які дні краще робити манікюр та педикюр, коли виходити заміж і вінчатися, коли робити стрижку і фарбування волосся, коли краще сходити до стоматолога…      Все це виглядає смішно, але ж є серед нас і ті, хто переконаний, що мазюкати нігті на ногах найкраще у період зростаючого Місяця. І це ще добре, коли такі люди користуються календарем одного шарлатана. У іншого, як правило, дати виконання процедур зовсім інші. І що тоді? Ходити з не намащеними нігтями?   Та, залишу модників у спокої, якщо їм так комфортно, то нехай стрижуться і фар

У Васі не було жодного бажання пити, але ж получка – святе діло. Та і від колективу відриватися зовсім не хотілось. Жінка до цих пір згадує, як минулого місяця ледь не рачки приліз додому, тож заходячи в кафе, сам собі вирішив: «Кухоль пива, і додому». Коли після пива замовляли «по сто п’ятдесят», Вася було запротестував: - Ні, не буду! - Та ти що, я тебе навчу, - сказав досвідчений Прокопович, - ти роби як я. Перед домом пожуй лавровий листочок, він геть-чисто убиває запах алкоголю. На що вже у моєї нюх розвинутий - після лаврушки нічого не уловлює. Ось на. Прокопович витягнув з сумки пожмаканий пакет лаврового листя, вибрав з нього більш-менш цілий і протягнув Васі. Той поклав листок до кишеньки сорочки, і перехилив першу чарку… Прокинувся Вася від сушняку і головного болю. Зрозумівши з обстановки, що він вдома, почвалав на кухню. Жінка, побачивши Васю, «ввімкнула радіо на повну котушку». Майже нічого не пам’ятаючи з учорашнього, трохи по огризався, і пообіцявши, що біл

Під час навчання, на першому курсі Федя жив у двоюрідної тітки Лізи – батькової сестри. Кімната у комунальній квартирі була одна, але простора. Тітка була вдовою, дітей у неї не було, але був Альберт – білий пухнастий кіт якоїсь рідкісної породи, назву якої сама тітка Ліза уже не пам’ятала. Федя ночував за шафою на старезному дивані, ночами з якого вилазили клопи і пили Федіну кров. Клопів періодично травили, після чого вони зникали, але згодом з’являлися знову.  Тітка в цілому була рада, що у неї в кімнаті живе людина, з якою можна поділитися своїми спогадами. Відверто кажучи, до того часу, вона цими спогадами, дістала всіх мешканців квартири, які чули їх уже не один раз. А для Феді вони було невідомі, тож за традиційним вечірнім чаєм тітка години дві набивала йому голову різними неймовірними історіями.  На відміну від тітки, Альберт з першого ж дня не прийняв Федю. Схоже, своїм котячим інстинктом відчув у ньому суперника, а можливо й ні. Хто їх розбере, тих котів. Неприязнь виражалас

Після інституту сусід Вова влаштувався на роботу у Контору. Взяли головним спеціалістом в один з чисельних відділів. Вова хлопець комунікабельний, тож швидко влився в колектив, освоїв роботу і навіть запропонував якесь нововведення, що дало змогу щось там зекономити. Все б добре, та була одна проблема – добиратися до роботи довго, та ще й з пересадкою. Але й тут Вові пощастило, як виявилось, у цій же Конторі начальником відділу працює Григорій Іванович, який живе поруч, і їздить на роботу власною машиною. З тих пір, ранком йдучи на роботу, я постійно бачив Вову, що чекає Григорія Івановича. Будь то дощ чи сніг, мороз чи спека – Вова стоїть в обумовленому місці в обумовлений час. Щоб не пропустити Григорія Івановича, щоб той не поїхав без нього. Та одного разу, я не побачив Вову на звичному місці. Не побачив і наступного дня і наступного тижня. Натомість, щоранку перед нашим будинком почав зупинятися сірий Ланос Григорія Івановича. Що за діла? Здогадки були всякі. Ясність внес

Росія це чорна діра, у якій у повній відповідності до Теорії відносності Ейнштейна час зупинився. Принаймні років 400 як. Самодєржавіє, виникнувши одного разу, прижилося в дірі всерйоз і надовго. Імператори змінювали царів, генсеки імператорів, президенти генсеків, але від назви самодержця у суті чорнодірчаної політичної системи нічого не змінювалося. Ну не зовсім щоб. Звичайно, бували випадки, коли на зміну автократам приходили ліберали і навпаки, але страшенна гравітація чорної діри нівелювала коливання в дірчаному устрої і зводила їх до затухаючих. Змінювалися лозунги: «боже царя храні» на «слава кпсс», «слава кпсс» на «можем повторіть». Проте, суть самодєржавія залишалася міцною і незмінною, як ядро чорної діри – від чорнодірчан у чорній дірі абсолютно нічого не залежало, не залежить і залежати не буде. Разом з цим, потрібно віддати належне деяким чорнодірчанам, вдавалося таки щось творити: прозу, поезію, музику... Таких, як правило, чекали каторга, ссилка, лагєрь, тюрма… Тим

У спорті, та що там спорті(!), в усьому нашому існуванні все підпорядковане випадковості. Ми з вами існуємо в даний час і у даному місці абсолютно випадково. Маю на увазі як людство в цілому, так і конкретно кожного з нас.   Мало хто з ’ являється на цей світ по плану. Як правило, майбутні тато і мама займаються усякими такими ділами, а потім: - Вася, я беременна! І починається. Це ж добре, як стосунки оформлені відповідно до чинного законодавства. А як ні? Що робити? Скільки нашого брата так і не побачило білий світ, ставши жертвами аборту!   Але, вибачайте, занесло.   Повернемося до спорту. Здавалося б, які можуть бути випадковості у легкій атлетиці? Якщо ти бігаєш, як коняка, то рано чи пізно тебе помітять. Не скажіть. Це, якщо ти живеш у великому місті, у тебе кваліфікований учитель фізкультури, неподалік спортивна школа…   А якщо ти – пацан із села, фізкультуру у тебе проводить учителька географії з багаторічним стажем, то якщо ти бігаєш навіть не як коняка, а як лось, б

Хоч триває зима, а про городи не варто забувати. Власне, забути про них ні в якому разі не дасть мама (теща, свекруха), яка зазвичай очолює цю народну забаву під поетичною назвою - город. Підготовка до нового сезону починається відразу по закінченню попереднього. На підвіконнях сушиться насіння, зібране з випробуваних сортів. Розкладається по чисельних пакунках, коробках, вузликах, підписаних і не підписаних, великих і маленьких, розібратися у яких сторонній особі просто нереально. Інколи, шарудіння пакунками та вузликами, супроводжується коментарем: - У тітки Валі взяла Бичого серця, бо своє щось не вродило. Або: - Що це таке, чи гарбузи, чи буряки? Не пойму. А, нехай лежить. В цей період можна почути й зовсім неочікуване: - Ти мою сапу наточив? "Ви що, сапати сніг зібралися" - подумаєш сам собі, але сперечатися не будеш, бо з досвіду знаєш - сенсу в цьому ніякого. Майже відразу після Святок у хаті з'являються відра з грудками мерзлої землі - на розсаду. І на завершення

Зараз буде розшукана в мережі розповідь про традицію всіх нормальних хлопів мацати один одному руки . Всі нормальні хлопи при зустрічі мацають один одному руку .  Якщо не мацати , то ти або ненормальний , або не хлоп . Бабі мацати руку не треба , тому що вона не хлоп , навіть якщо вона нормальна баба . Якщо нормальні хлопи зустрілися в туалеті , то руки не мацають , тому що вони можуть бути обісцяні . Якщо у нормального хлопа в одній руці мобіла , а в іншій сумка , то він повинен сумку затиснути між ніг , а мобілу , якщо вона в правій руці , перекласти в ліву , тому, що нормальні хлопи мацають тільки праву руку . Ліву руку можна мацати лише тоді , коли права зламана або ампутована . Якщо руки мокрі або брудні , треба дати помацати лікоть .  Але перед цим треба сказати : " Мокрі ", або " Брудні ". Вдруге за день руку можна помацати , тільки потрібно ска