Перейти до основного вмісту

Про мацання рук справжніми хлопами

Зараз буде розшукана в мережі розповідь про традицію всіх нормальних хлопів мацати один одному руки.

Всі нормальні хлопи при зустрічі мацають один одному рукуЯкщо не мацати, то ти або ненормальний, або не хлоп.
Бабі мацати руку не треба, тому що вона не хлоп, навіть якщо вона нормальна баба.
Якщо нормальні хлопи зустрілися в туалеті, то руки не мацають, тому що вони можуть бути обісцяні.
Якщо у нормального хлопа в одній руці мобіла, а в іншій сумка, то він повинен сумку затиснути між ніг, а мобілу, якщо вона в правій руці, перекласти в ліву, тому, що нормальні хлопи мацають тільки праву руку.
Ліву руку можна мацати лише тоді, коли права зламана або ампутована.
Якщо руки мокрі або брудні, треба дати помацати лікотьАле перед цим треба сказати: "Мокрі", або "Брудні".
Вдруге за день руку можна помацати, тільки потрібно сказати: "Бачилися". А вдруге треба мацати руку, при прощанніЯкщо хтось пропонує тобі помацати руку не тільки при зустрічі, а й при прощанні, то це, в натурі, - нормальний хлоп.
Коли зайдеш в приміщення де сидіти 15 хлопів, треба пройти по колу і помацати руки у кожного.
Якщо ти в рукавичках, то щоб нормальному хлопу помацати руку, рукавичку треба зняти.
Коли дуже холодно, можна й не знімати тільки перед цим треба сказати: "Холодно, давай так".
Але якщо інший хлоп все одно зняв рукавичку, то і ти повинен зняти.
Якщо рука не зламана і не ампутована, а просто болить, то відмовлятися від мацання рук не можна, треба терпітищо, ти не хлоп, чи що.
У ділових колах прийнято ще давати один одному візиткуАле якщо хлоп дав тобі візитку, а руку не помацав, то він або якийсь не такий, або тебе за хлопа не вважає, з такими треба обережніше.
Є думка, що, якщо помацати руку таксисту або продавцеві на ринку, вони зрозуміють, що ти нормальний хлоп, і не будуть тебе обдурювати.
З іншого боку, якщо на курорті який-небудь чужоземний хлоп сам тобі намагається помацати руку, це може значити, що він якраз і хоче тебе обдурити, так що тут треба бути особливо обережним.
Якщо хлоп, наприклад, автослюсар хоче тобі руку помацати, і він її витер ганчіркою, а ганчірка брудна, то все одно треба руку мацати, а то він може подумати, що ти його за хлопа не вважаєш, і накрутити щось у машиніПростіше потім руку помити.
Питання про те, мацати чи ні руки лікарям-урологам і проктологам, залишається відкритимЗ одного боку, вони ж постійно миють руки і в рукавичках працюють, а з іншого боку - хрін його знає.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...