Sashkon

Не знаю, що там воно вийде з НУШ (нова українська школа), а з СУШ (стара українська школа) повиходило невідомо що. НУШ говорить, що з СУШ виходить фарширована риба:   «Сьогодні у нас дві проблеми в навчанні. Перша – це перевантаженість предметами. Однозначно такого обсягу не може бути. І друга проблема – те, що ми даємо суто навчальний матеріал. Випускник нашої української школи не вміє застосувати набуті знання в житті. Він, як фарширована риба, розумієте? Нібито і риба, але не плаває». І дійсно - не плаває. Переконуєшся в цьому, коли знаходишся у соціально-мережному середовищі. Так і хочеться спитати «Чому вас у школі вчили?» А, так, знаю - Теорема Піфагора, Закон Бойля — Маріотта, клімат Венесуели… З останнім, воно зрозуміло – пережитки минулого.  У совку за «залізною завісою» Венесуелу можна було побачити лише у «Клубі кіноподорожей». Сьогодні, ж кому цікава Венесуела, може поїхати та наочно переконатися, який там клімат, а кому Венесуела, як кажуть, і нахрін не потрібна, то на біс

Шкарпетки, то дуже дивні створіння. Загальновідома їх взаємна неприязнь. Варто лише роз’єднати пару, випустити її на волю, і шансів, що вона колись об’єднається знову, дуже мало. Чому так? Сказати важко, треба проводити дослідження, ставити досліди. Одним словом – тема на кандидатську дисертацію, не менше. Для нас з вами проблема вирішується доволі просто – треба мати пар 20-30 абсолютно однакових шкарпеток, проте, для них питання вірності одне одному таким чином ніяк не вирішується. Можливо, це пояснюється тим, що шкарпетки початково безіменні. Та варто одну з них натягнути на ліву ногу, як в ту ж мить, інша автоматично стає правою. Такою властивістю шкарпеток пояснюють процеси у квантовій механіці, видно у квантів теж бардак. Та, зараз не про це. Інша цікава особливість шкарпеток, це їх сезонність. Зазвичай, влітку ми носимо світлі шкарпетки, взимку – темні. І ось, навесні, темні шкарпетки зникають майже повністю, і всю їх популяцію складають світлі. Тож, доводиться переходити

Ми нічого не знаємо, тобто, зовсім нічого. Ні, що у кишені 127 гривень до получки, це нам точно відомо. І що після ночі прийде день, а після зими -   весна, також. Мова про речі трохи складніші. В дитинстві, такому собі Вові, здається, що він знає все. І третій закон Ньютона, і правопис голосних після шиплячих. А після школи: на столі лежить повістка до слідчого, який звинувачує його у шкоді, якої він нікому не завдавав – просто підставили «друзі»; в кишенях «гуляє вітер»; є три «хвости» в універі; а тут ще подруга телефонує: «Вова, я бєрєменна». І що тепер, як допоможуть шкільні знання? На біса потрібен третій закон Ньютона, коли він ніколи в житті не знадобиться, як і перші два, до речі? Звичайно. можна дискутувати, які знання має давати школа, чому більше приділити уваги – голосним після шиплячих, чи запобіганню небажаної вагітності? Що людині головніше – науки, у які йдуть одиниці, чи життєві навички, які потрібні всім без винятку? Звісно, життєві навички – справа наживна,