Перейти до основного вмісту

Про шкарпетки

Шкарпетки, то дуже дивні створіння. Загальновідома їх взаємна неприязнь. Варто лише роз’єднати пару, випустити її на волю, і шансів, що вона колись об’єднається знову, дуже мало. Чому так? Сказати важко, треба проводити дослідження, ставити досліди. Одним словом – тема на кандидатську дисертацію, не менше.

Для нас з вами проблема вирішується доволі просто – треба мати пар 20-30 абсолютно однакових шкарпеток, проте, для них питання вірності одне одному таким чином ніяк не вирішується.

Можливо, це пояснюється тим, що шкарпетки початково безіменні. Та варто одну з них натягнути на ліву ногу, як в ту ж мить, інша автоматично стає правою. Такою властивістю шкарпеток пояснюють процеси у квантовій механіці, видно у квантів теж бардак. Та, зараз не про це.

Інша цікава особливість шкарпеток, це їх сезонність. Зазвичай, влітку ми носимо світлі шкарпетки, взимку – темні. І ось, навесні, темні шкарпетки зникають майже повністю, і всю їх популяцію складають світлі. Тож, доводиться переходити на них, хоча ще й зарано. Та варто почати вдягати світлі шкарпетки, як невідомо звідки починають з’являтися темні. Їх кількість поступово збільшується, на відміну від світлих, а на осінь досягає свого максимуму, витіснивши конкурентів повністю. І все починається спочатку.

Жінки, ті виявилися хитріші. Свого часу, у них були такі ж проблеми з панчохами. Вийшли з положення доволі оригінально, пришивши панчохи до трусів, і назвавши цю комбінацію – колготки.

На жаль, з шкарпетками так не вийде. Ні, приєднати їх до трусів – не проблема, інша справа – куди в цьому вийдеш? З’явишся на люди у такому вбранні – не правильно зрозуміють. Тож, доводиться миритися з тим, що є. Видно, така наша, чоловіча, доля.    

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав