Останнім часом в інформаційному просторі багато уваги приділяється електриці. Причини зрозумілі. Зрозуміло й те, чому в більшості випадків «електрику» замінюють на «світло». У сучасному житті ми часто користуємося «мовними реліктами», навіть не замислюючись, що за ними стоїть старий спосіб життя чи стара технологія. На початку 1960-х центр Носівки був електрифікований. Енергію давала електростанція, розміщена на території теперішнього РЕМу. Що було в цей час на околицях міста - не уявляю. Знаю, що на вул. Плеханова (тепер - Яворницького), де жила моя баба Уляна, електрика була підведена від генератора колгоспу ім. Енгельса. На всю хату було дві лампочки. Вони вмикалися вкручуванням на оберт-півтора в патрон. Вимикалися - викручуванням на стільки ж. Електрику подавали лише у вечірні години, вимикали опівночі, попередньо за п'ять хвилин блимнувши. Тоді електрика справді асоціювалася лише зі світлом. І це «світло» прижилося й дожило до наших днів. Звісно, це не поодино...
У різних негараздах, які виникають поза домом, ми нерідко звинувачуємо чиновників, які недогледіли, не очікували, проявили бездіяльність... Не заперечуючи справедливих звинувачень, усе ж хочу прояснити деякі нюанси в роботі чиновників. Я не збираюся їх захищати, просто, маючи певний досвід роботи в цій якості, сподіваюся, зможу в загальних рисах охарактеризувати чиновника загалом і чиновника органу місцевого самоврядування зокрема. Зрозумівши чиновника, буде легше з ним спілкуватися. На початку зазначу, що чиновник - точно така сама людина, як і ми з вами, а відрізняється від більшості з нас тим, що йому доводиться працювати у специфічних умовах. У чому ж саме специфічність цих умов? Якщо коротко - це совок. Так-так, це продовження того самого устрою, в якому працював увесь радянський народ. Характерною і головною особливістю такого устрою є відсутність зв'язку між роботою і кінцевим результатом. Ти можеш викладатися на всі 100%, працювати позаурочно, виконати й перевик...