Перейти до основного вмісту

Публікації

Технологія "Ганчірочка"

До відключень електрики додалися перебої з водопостачанням. Але мова піде не зовсім про це, а про те, як у цей непростий період задовольнити базову потребу в чистоті свого тіла. Безперечно, тут перевагу мають ті, хто виконує вищезгадану потребу раз на тиждень. Ще краще тим, хто миється раз на місяць, і зовсім чудово - якщо раз на рік (чув, що є й такі). Ну, а тим, кого цивілізація привчила виконувати водні процедури раз чи, не доведи Господи, двічі на добу, настали непрості часи. Воно можна було б пристосуватися до графіків подачі води та електрики, але, як відомо ще з уроків фізики, вода з електрикою не дуже дружать. Тож цього фізичного закону сумлінно дотримуються і енергетики, і водоканальники, тому одночасно застати в домі воду й електрику - справа проблематична. А цивілізація дійшла до того, що водонагрівач не може працювати ні без води, ні без електрики. А митися холодною водою не кожен зможе. Просто біда. Але вихід є! Мною особисто винайдена і неодноразово випробувана новітн...
Останні дописи

«Мільйонери»

У понеділок Денис з Оксаною вже збиралися спати, як раптом дзвінок: кума! От кого не чекали. Вона виїхала до США років 15 тому, там одружилася, знайшла роботу, народила трьох дітей. Звісно, спілкування з нею не припиняли, але з роками його ставало все менше й менше. Останнім часом взагалі відправляли одне одному лише картинки з квітами до днів народження. - Не спите? - все таким же бадьорим голосом спитала Настя і, не чекаючи відповіді, додала: - Зараз заїду! Виявляється, кума приїхала лише на два дні владнати справи зі спадщиною покійних батьків. Навезла гостинців і ще бланк їхньої лотереї Powerball. - Це як «Спортлото» було колись у нас, але виграші значно більші, - пояснила кума. - Тут відразу можна стати доларовим мільйонером. Довго не думали: закреслили дати своїх та доньки Людмилки днів народження. Кума пообіцяла все оформити після повернення до Штатів та повідомити результати розіграшу. На цьому і попрощалися. - Ех, оце б дійсно виграти мільйон, - вголос подумала Оксана пе...

Світло

Останнім часом в інформаційному просторі багато уваги приділяється електриці. Причини зрозумілі. Зрозуміло й те, чому в більшості випадків «електрику» замінюють на «світло». У сучасному житті ми часто користуємося «мовними реліктами», навіть не замислюючись, що за ними стоїть старий спосіб життя чи стара технологія. На початку 1960-х центр Носівки був електрифікований. Енергію давала електростанція, розміщена на території теперішнього РЕМу. Що було в цей час на околицях міста - не уявляю. Знаю, що на вул. Плеханова (тепер - Яворницького), де жила моя баба Уляна, електрика була підведена від генератора колгоспу ім. Енгельса. На всю хату було дві лампочки. Вони вмикалися вкручуванням на оберт-півтора в патрон. Вимикалися - викручуванням на стільки ж. Електрику подавали лише у вечірні години, вимикали опівночі, попередньо за п'ять хвилин блимнувши. Тоді електрика справді асоціювалася лише зі світлом. І це «світло» прижилося й дожило до наших днів. Звісно, це не поодино...

Чиновники - теж люди

У різних негараздах, які виникають поза домом, ми нерідко звинувачуємо чиновників, які недогледіли, не очікували, проявили бездіяльність... Не заперечуючи справедливих звинувачень, усе ж хочу прояснити деякі нюанси в роботі чиновників. Я не збираюся їх захищати, просто, маючи певний досвід роботи в цій якості, сподіваюся, зможу в загальних рисах охарактеризувати чиновника загалом і чиновника органу місцевого самоврядування зокрема. Зрозумівши чиновника, буде легше з ним спілкуватися. На початку зазначу, що чиновник - точно така сама людина, як і ми з вами, а відрізняється від більшості з нас тим, що йому доводиться працювати у специфічних умовах. У чому ж саме специфічність цих умов? Якщо коротко - це совок. Так-так, це продовження того самого устрою, в якому працював увесь радянський народ. Характерною і головною особливістю такого устрою є відсутність зв'язку між роботою і кінцевим результатом. Ти можеш викладатися на всі 100%, працювати позаурочно, виконати й перевик...

Вдала смерть

Вдала смерть Сергій Іванович Ковальчук вийшов з кабінету директора злий та знервований. Хвилин тридцять розгніваний Сергієнко наїжджав на завідувача відділом за незавершений об'єкт, до якого ні сам Ковальчук, ні його відділ не мали жодного стосунку. І це вже не вперше. Минулого тижня після такого ж безпідставного розносу директор натякнув Ковальчуку, що той може підшукувати собі іншу роботу. Сергій Іванович, звісно, здогадувався, через що колишній приятель, навіть друг, Олег Владленович Сергієнко виживає його з роботи, якій він віддав майже половину свого життя. Ех, Любашо, Любашо, це все через тебе... Це ж саме Сергієнко познайомив Ковальчука зі своєю коханкою на весіллі свого сина. А потім була зовсім випадкова зустріч Сергія з Любашею у Києві, де обоє перебували у відрядженні, і все сталося так, як мало статися... А минулої осені Любаша остаточно порвала з Олегом Владленовичем. Коли ж той дізнався, що коханка проміняла його на Ковальчука, і почалися ці нападки. «Ну що ж, ма...

Гречка

Гречка для українця, це більше ніж просто каша. Це стратегічний запас, ліки, гарнір і трохи ностальгії в одному пакеті. Зізнаюся, до гречки я відношуся байдуже - можу їсти, але без особливого задоволення. Пам'ятаю, кілька років тому, коли з колегою стояли у черзі у їдальні в Чернігові, всі перед нами брали на гарнір гречку. Я спитав, чи крім неї є ще щось? Ті, хто це чув, подивилися на мене з великим здивуванням. Усі ми знаємо, що з настанням кризових ситуації, з продуктових магазинів першою зникає гречка. Мене завжди цікавило, чому вона така популярна серед українців, чому так закріпилася у нас? У результаті пошуків відповіді на це питання, знайшов наступне. 1. Гречка ідеально підходить для нашої землі, вона не примхлива, росте на бідних ґрунтах, не боїться бур'янів, їй майже не потрібні пестициди. Для України це історично була своя, невибаглива культура, на відміну від рису, який треба завозити. Це псевдозлак, родич щавлю, а не пшениці, тому і росте інакше. 2. Суперфуд ...

У селі

Як подумати, жити у селі значно краще, ніж у місті. Особливо у цей неспокійний час. Опалення - індивідуальне, вода - не з іржавого водогону. Крім цього - природа, екологія і своя картопля. ​Хоча є й деякі негаразди. ​Найнеприємніше в житті у селі, це коли ввечері зайде сусід. Воно-то для насиченості дня наче б то й добре. Але в руках у нього буде велика сумка, він таємниче посміхнеться і скаже: - Я чую, що ви вечерю приготували, а я, - гордо мовить він, - тут розважався. Ось це - літр самогону зі сливи, а оце - літр мого домашнього кальвадосу. Де мені сісти? ​Згодом піде наука: - Ти неправильно пробуєш: сливовий самогон треба дегустувати по пів склянки за раз, і так тричі. А потім треба його осадити кальвадосом... ​А вранці ти думаєш: у тебе ж є рушниця, чому ти не застрелив цього сусіда ще на вході?