Sashkon

Тільки сів Грицько на лавку перекурити, як прийшла думка подивитися, як там поживають жуки на картоплі. Вийшов на город, і бачить - по межі не дуже впевнено крокує дід Свирид. - Вибач, Гриша, я сьогодні випивши. «А коли ти був не випивши», - подумав про себе Грицько, а діду відповів: - А по вас і не скажеш. - Як!? - викрикнув здивований дід, направивши погляд правим оком прямо на Грицька, ніби промовляючи: «це ж що виходить, я даремно пів дня квасив?». Мабуть саме від такої образи, діда Свирида покинули останні сили, тож він упав у картоплю і заснув. Грицьку стало шкода не так діда, як картоплю, тож він взяв візок і межею під'їхав до місця, де спав дід, завантажив того на візок, та й повіз додому. Баба Параска у дворі розвішували випрану білизну. - О, сьогодні на таксі, - сказала вона, побачивши як Грицько везе її Свирида. - Куди його? - спитав «таксист», показуючи на діда. - Залиш, Гриша, нехай проспиться. Він тобі візок привезе. - Ні, - сказав Грицько, - ми...

Розповіли працівники ради однієї з громад на сході області. Селищному голові повідомили комунальники, що прибираючи узбіччя дороги, знайшли міну. Які з мінометів запускають - продовгувату з крильцями. Голова викликав поліцію, ті приїхали, підійшов спец у броні, оглянув міну зблизька і повідомив: - Викликайте саперів - міна ржава. Голова телефонує в область. Йому говорять, що сапери приїдуть завтра. Поліція огороджує місце з міною червоно-білою стрічкою, перекриває дорогу, коротше, діє за інструкцією. На ніч залишили чергувати біля міни сержанта. Ранком голову розбудив дзвінок начальника відділення поліції: - Тут така справа... Сержант на ніч міну додому забрав, щоб не чергувати на холоді, а щойно привіз її назад.

Цього чудового літнього ранку,  сонце, пробиваючись через листя тополь, нагадало нам, що новий день настав, і час уже про щось думати. Тож ми, з доцентом Миколою Петровичем Кузьмінським, який нині живе у Парижі, та відомим перекладачем Йосипом Марковичем Левінсоном пішли здавати пляшки. Хвилин через сорок, маючи гроші, ми рушили до найближчого пивного кіоску. Кіоск стояв на березі річки, у зовсім романтичному місці, оточеному квітучими кущами жасміну. Легенький вітерець розносив навкруги цей неповторний аромат. Коли ми підійшли, народу біля кіоску було зовсім не багато - чоловік сорок, які терпляче чекали своєї черги. Темна вода у річці, граючи на сонці, повільно несла тополиний пух у далечінь, голуби, мляво походжаючи по алеї, клювали щось відоме лише їм, бродячі собаки ніжилися на траві у холодку. Черга рухалася не дуже жваво - кількість кухлів була обмежена, і спраглим нерідко доводилося підганяти тих, хто не надто поспішав звільняти тару. Мій погляд зупинився на двох щасл...

Микола приперся додому пізно ввечері п'яним, але з ялинкою. Ялинка була висока, верхівка уперлася у стелю і зігнулася, коли Микола нарешті заніс її до хати. - Це кому? - спитала Галя. - То-то-бі, - відповів Микола, тримаючись рукою за стіну. - Оригінально. Ялинок на 8 Березня мені ще ніколи не дарували...

Зоя Павлівна Шпак була діловою і енергійною людиною. Тож коли її призначили на посаду керівника відділу культури, уже на початку грудня винесла на виконком оригінальний сценарій проведення Новорічної ялинки для дітей у Міському будинку культури. Після незначних корективів та поправок сценарій був одностайно прийнятий, і Зоя Павлівна направила всю свою кипучу енергію на його втілення. Якщо коротко, сценарій передбачав активну участь глядачів у дійстві. На самому початку вони викликають ялинку, яка має виїжджати на сцену, потім Снігуроньку, яка повідомляє дітям, що Діда Мороза вкрала Баба Яга, і сховала його у себе у хатинці в лісі. Після цього діти сідають до автобусів і їдуть у ліс визволяти Діда Мороза. Після повернення Діда Мороза, той запалює ялинку і далі вони удвох зі Снігуронькою ведуть святковий концерт. * * * Напередодні головного дійства бригада з трьох чоловік виїхала до лісу, де з заготовлених щитів фанери спорудили хатинку Баби Яги, у якій має чекати прибуття дітей Дід ...

Олексій Рябець за свій винахід рюкзака-надувного човна отримав доволі вагомий гонорар, і вирішив переїхати з Носівки у Київ. Але, коли дізнався про те, як нереально легалізуватися у століці, його ентузіазм швидко вщух, проте тяга до міського життя нікуди не поділася. Тож Льоха через далеких родичів матері, що жили в Чернігові, став мешканцем обласного центру. Помешкання Льохи являло собою кімнату 5х3 у комунальній квартирі. З меблів у кімнаті були табуретка і шафа для одягу, які дісталися Рябцю від далеких родичів. Розум винахідника не дрімав. Через кілька днів Льоха модернізував шафу, перетворивши її у шафу-ліжко. На цьому біла смуга у житті Олексія Рябця закінчилася. Випробування нового винаходу пройшло невдало - засувка, яка тримала ліжко горизонтально, відійшла і двері з горизонтального, під дією пружини, перемістилися у вертикальне положення тим самим перетворивши ліжко у шафу з винахідником всередині. Це ще добре, що саме Льоха, який знав, як працює його винахід, опинився у ...