Sashkon

Йшов додому. Вже підходячи до будинку побачив молоду сім'ю. Чоловік, дружина та хлопчина років 5-6. Пацан бешкетував, як я зрозумів, і мама, щоб його втихомирити, вказує на мене і каже, що якщо він не слухатиметься, то дід його забере. Я хоч і дотримуюся думки, що не потрібно втручатися у виховання чужих дітей, але пожартувати все ж таки вирішив. Кажу пацану: - Не бійся, підемо до мене, я тобі дозволю в приставку грати скільки хочеш і спати лягатимеш теж, коли захочеш. Мама, мабуть, зовсім була втомлена, жарт не оцінила, подивилася на мене з докором. А потім перевела погляд на чоловіка, на кшталт «ну хоч ти зроби щось». На що татко подумав і сказав: - А можна і я з вами піду? Сподіваюся, спатиме він цієї ночі один на дивані.

Збори відкрив директор: - Я запросив вас, товариші, щоб сказати вам, що нам потрібно обрати голову профкому. По залу пронісся легкий шум. - Тихо, товариші!, - продовжив Антон Антонович, - ви забули, що Іван Кузьмич, який нарешті пішов на пенсію, був у нас головою профкому? Забути можна те, що колись знав, та по реакції присутніх можна було припустити, що ніхто й не здогадувався, що Іван Кузьмич Шпекін займав такий відповідальний пост. - Отже, давайте оберемо головою профкому товариша Хлєстакова Івана Олександровича. - У залі знову зашуміли. - Антоне Антоновичу, але ж голову профкому маємо обирати таємним голосуванням, - піднявся з місця Допчинський, - про це йдеться у параграфі... - Петре Івановичу, це я знаю, - перервав його директор, - я просто хочу дізнатися, чи є хто проти Івана Олександровича. А потім ми проголосуємо цілком таємно. Анна Андріївна, у нас урна готова? - Так, - відповіла головний бухгалтер, поставивши урну з гербом на стіл перед директором. - Отже, товариші...

Хоч як це сумно, але алкоголізм деградує... Безповоротно пішла романтика та безшабашність. Раніше з'явитися в ганделик без пляшки за пазухою - все одно, що зайти у Лувр у кирзових чоботях і кухвайці, що пропахла жомом.  Моветон та зневага нормами етикету. Куди, я вас питаю, зникли "Біоміцин", "Портюша", "Зося"? Де "трійки" малознайомих людей, що пускають по колу з горла пляшку з темного скла об'ємом 0,7 літра? Де стакан на сучку груші, який без жодної гігієнічної обробки обслуговував сотні спраглих? Де бабуся: - Порожню пляшечку вашу можна? Де прогулянки на свіжому повітрі і душевні розмови? Алкоголізм став рафінованим - начепив модні шмотки та обрав собі п'ятницю святим днем! Хто б міг подумати, що для того, щоб напитися, треба чекати на певний день тижня? А горезвісний келих вина увечері, щоб розслабитись?  Який сенс мочити губи, якщо немає мети впертись рогами в землю і прокинутися вранці невідомо де? Пішла епоха романтик...

У 90-річної Галі день народження. Мають прийти її подруги. Купила Галя торт, банку шпротів, батон. Зробила бутерброди з шпротами, і поклала все у холодильник. Оскільки пам'ять вже не та, написала записку, що і в якому порядку треба робити. Надворі зима, думає собі Галя, отже дівчатам спочатку треба зігрітися чаєм, потім бутерброди і на десерт торт знову з чаєм. Записку прикріпила до холодильника: 1. Напоїти чаєм. 2. Почастувати бутербродами. 3. Почастувати тортом з чаєм.  Прийшли подружки. Галя йде на кухню і читає: 1. Напоїти чаєм.  Приносить у кімнату чай, усі п'ють. Галя знову йде на кухню і читає: 1. Напоїти чаєм.  Подруги знову п'ють чай... І так 6 разів. Надворі темніє, подруги прощаються та йдуть. Вже на вулиці одна з них каже: - Галя дуже погана. Дві години просиділи хоч би чаєм напоїла.  Друга: - А хіба ми були у Галі? Третя: - Хто така Галя? Галя тим часом зайшла на кухню, відкрила холодильник, а там торт, бутерброди, все не т...

Пожежа на шістнадцятому поверсі. Пожежники вчасно зреагували, постраждала лише одна квартира і її власник - дідусь, який заснув з цигаркою. Після медиків і поліції викликали бригаду з моргу. Двоє санітарів - Петрович і Чупа, піднялися з ношами і почали готувати труп до транспортування. Поки Чупа займався звичною справою, Петрович піднявся до ліфтера, який довбався у обладнанні ліфта, що частково постраждало від вогню. - Зрозумій, - переконував ліфтера санітар, - як це перти по східцях труп на ношах з шістнадцятого поверху. Може зможеш ввімкнути на кілька хвилин? - Взагалі то, здається, нічого серйозного. А раптом... - Та що може статися з трупом? - Гаразд, тільки один труп, - погодився ліфтер. У Петровича з Чупою все було відпрацьовано. Вони скотчем зафіксували обгорілого діда на ношах, і вертикально на двох ручках поставили у кабіну ліфта. Чупа побіг униз, щоб зустріти вантаж, Петрович повернувся до ліфтера, щоб повідомити про готовність до транспортування. Ліфт поїхав до низу...

Випуск Суворовського училища 1988 року. Усіх випускників, їх батьків та педагогів зібрали у Міському палаці культури, де офіційні заходи і виступи запрошених акторів змінювали один одного. Після вручення курсантам документів про закінчення училища, до слова запросили відомого генерала, земляка, який щойно повернувся з Афгану. Звісно, і його появу на сцені і поздоровлення міністра оборони, яке зачитав генерал, усі присутні в залі зустріли бурхливими оплесками. Очевидно, саме ці бурхливі оплески спонукали генерала промовити кілька слів від себе. Коли зал притих, генерал розпочав: - Товариші курсанти, офіцери і підар... Зрозумівши, що говорить щось не те, генерал зупинився на півслові. Курсанти чудово вловили цей момент, і ледь стримувалися від сміху. Адже їх навчили відноситися до слів командування з цілковитою серйозністю. Генерал вирішив виправитися, тож продовжив: - Підара... Тут він знову замовк, а почувши кілька пирхань у залі, махнув рукою та покинув сцену. Що поробиш, як...