Sashkon

Тут тиша й світло у вікні, Це теплі спогади в мені, Де б я не був - сюди вертаюсь знову. Ставок, городи та стежки, Про них згадаю залюбки Й про чарівну Носівську мову. Ось Центр, Вокзал і Поворот, Вербів, Мішок, Маслозавод, Тут народився, тут моя домівка. Це моя рідна сторона У моїм серці лиш вона, На все життя залишиться Носівка.

Микола повертався зі зміни не можна сказати - як скло, але в нормі. Коли вийшов з автобуса, надворі вже стемніло. Метрів за п'ятдесят від зупинки побачив на узбіччі міліцейський «воронок», двері якого були відчинені. Просто з цікавості, заглянув у середину, відразу ж його зі словами: «а ось і третій», підхопили двоє ментів та вправно запхали до «воронка». - Куди? - встиг спитати Микола. - Тут не далеко, - почув голос за зачиненими дверима. Дорогою, коли очі звикли до темряви, побачив ще двох попутників. Один з них, сидячи на підлозі, дрімав, інший намагався щось розповісти, але вловити зв'язок між звуками, що той видавав, Микола так і не зміг. Миколу завели до просторої кімнати, за столом сиділи двоє - лейтенант і жінка у білому халаті. - Прізвище, ім'я, по-батькові? - запитав лейтенант. Поки відповідав, з Миколи зняли куртку і картуза. - Рік народження? І Микола опинився у майці та трусах. - Місце роботи? Тільки відповів, як його під руки, у чому мати народила, в...

У гуртожитку №3 Політехнічного інституту незмінним комендантом працював Степан Степанович Гулько на прізвисько Гітлер. Прізвисько до коменданта пристало не за зовнішньою схожістю, а за порядками, які панували у гуртожитку. Їх студенти порівнювали з порядками у гітлерівських концтаборах. Коменданта всі боялися, варто лише зазначити, що в результаті порядків, встановлених Гітлером, з його подачі щороку відраховували з інституту кількох студентів. Врешті, мешканцям гуртожитку все це набридло, і група відважних написала листа на ім'я ректора інституту про все, з чим їм доводилося стикатися щодня. Потрібно сказати, що Степан Степанович був доволі авторитетним комендантом. На відміну від інших гуртожитків, у третьому не було зафіксовано жодного інциденту, який би вийшов за межі інституту. Керівництво цінувало його працю, і ставило у приклад іншим комендантам. Та все ж на лист потрібно було якось реагувати, тож була створена комісія у кількості п'яти посадових осіб, і направлена ...

На зорі своєї трудової діяльності працював Вовка зубним техніком. Якось приходить до нього бабуся: - Оце гризла горіхи, протез і розламався.  - Той, хто його робив, хіба не попереджав, що так навантажувати протез не потрібно? - Ні, я його на базарі років п'ять тому купила. - І підійшов? - Спочатку не дуже, потім звикли. - Хто звик? - не зрозумів Вовка. - Так подружки мої, у нас він один на трьох. Такого ще Вовка не чув і не бачив, і у коледжі такого його не вчили. Тож у процесі зняття зліпків він прочитав бабусі коротеньку лекцію, що зубний протез - річ індивідуальна, а ще, нехай її подружки також приходять до нього і він їм теж зробить протези. І ось у назначений день бабуся прийшла на примірку.  Вовка, як годиться, вислухав бабусю, записав усі її зауваження - де тисне, де не прилягає, та призначив наступну дату візиту.  Але одним коригуванням не обійшлося. Бабуся ходила на примірку разів десять - все її щось не задовольняло. А потім зникла.  Вовка з одного боку був...

Тільки сів Грицько на лавку перекурити, як прийшла думка подивитися, як там поживають жуки на картоплі. Вийшов на город, і бачить - по межі не дуже впевнено крокує дід Свирид. - Вибач, Гриша, я сьогодні випивши. «А коли ти був не випивши», - подумав про себе Грицько, а діду відповів: - А по вас і не скажеш. - Як!? - викрикнув здивований дід, направивши погляд правим оком прямо на Грицька, ніби промовляючи: «це ж що виходить, я даремно пів дня квасив?». Мабуть саме від такої образи, діда Свирида покинули останні сили, тож він упав у картоплю і заснув. Грицьку стало шкода не так діда, як картоплю, тож він взяв візок і межею під'їхав до місця, де спав дід, завантажив того на візок, та й повіз додому. Баба Параска у дворі розвішували випрану білизну. - О, сьогодні на таксі, - сказала вона, побачивши як Грицько везе її Свирида. - Куди його? - спитав «таксист», показуючи на діда. - Залиш, Гриша, нехай проспиться. Він тобі візок привезе. - Ні, - сказав Грицько, - ми...

Розповіли працівники ради однієї з громад на сході області. Селищному голові повідомили комунальники, що прибираючи узбіччя дороги, знайшли міну. Які з мінометів запускають - продовгувату з крильцями. Голова викликав поліцію, ті приїхали, підійшов спец у броні, оглянув міну зблизька і повідомив: - Викликайте саперів - міна ржава. Голова телефонує в область. Йому говорять, що сапери приїдуть завтра. Поліція огороджує місце з міною червоно-білою стрічкою, перекриває дорогу, коротше, діє за інструкцією. На ніч залишили чергувати біля міни сержанта. Ранком голову розбудив дзвінок начальника відділення поліції: - Тут така справа... Сержант на ніч міну додому забрав, щоб не чергувати на холоді, а щойно привіз її назад.