Збори відкрив директор: - Я запросив вас, товариші, щоб сказати вам, що нам потрібно обрати голову профкому. По залу пронісся легкий шум. - Тихо, товариші!, - продовжив Антон Антонович, - ви забули, що Іван Кузьмич, який нарешті пішов на пенсію, був у нас головою профкому? Забути можна те, що колись знав, та по реакції присутніх можна було припустити, що ніхто й не здогадувався, що Іван Кузьмич Шпекін займав такий відповідальний пост. - Отже, давайте оберемо головою профкому товариша Хлєстакова Івана Олександровича. - У залі знову зашуміли. - Антоне Антоновичу, але ж голову профкому маємо обирати таємним голосуванням, - піднявся з місця Допчинський, - про це йдеться у параграфі... - Петре Івановичу, це я знаю, - перервав його директор, - я просто хочу дізнатися, чи є хто проти Івана Олександровича. А потім ми проголосуємо цілком таємно. Анна Андріївна, у нас урна готова? - Так, - відповіла головний бухгалтер, поставивши урну з гербом на стіл перед директором. - Отже, товариші...
Хоч як це сумно, але алкоголізм деградує... Безповоротно пішла романтика та безшабашність. Раніше з'явитися в ганделик без пляшки за пазухою - все одно, що зайти у Лувр у кирзових чоботях і кухвайці, що пропахла жомом. Моветон та зневага нормами етикету. Куди, я вас питаю, зникли "Біоміцин", "Портюша", "Зося"? Де "трійки" малознайомих людей, що пускають по колу з горла пляшку з темного скла об'ємом 0,7 літра? Де стакан на сучку груші, який без жодної гігієнічної обробки обслуговував сотні спраглих? Де бабуся: - Порожню пляшечку вашу можна? Де прогулянки на свіжому повітрі і душевні розмови? Алкоголізм став рафінованим - начепив модні шмотки та обрав собі п'ятницю святим днем! Хто б міг подумати, що для того, щоб напитися, треба чекати на певний день тижня? А горезвісний келих вина увечері, щоб розслабитись? Який сенс мочити губи, якщо немає мети впертись рогами в землю і прокинутися вранці невідомо де? Пішла епоха романтик...