Sashkon

Днями підвозив жінку з Володькової до Носівки. Доїжджаємо до Ставка, як почули гул, що наростає. - Шахед? - спитала жінка. І в цей час повз нас пролетів мотоцикліст, не зважаючи, на м'яко кажучи, не дуже якісне дорожнє покриття. - Відчайдушний однак, - провела його глузливим тоном пасажирка. - Ви не ганяєте, часом, на байку? - запитую я її. - Я - ні, - посміхнулася вона, - а ось племінник нещодавно зізнавався, що мріє про мотоцикл. І ніякі докази на нього не діяли. Ні мої, ні матері. Хочу і все! І розуміємо, що заборонити ніяк не вийде. Купить таємно і ганяти буде. Hy, тоді я йому і запропонувала місяць у мене попрацювати, а тоді нехай купує. Якщо грошей не вистачить - додам. Робота чисто фізична. Принеси - подай. Якраз для молодого хлопця. Ось тоді, відпрацювавши всього дві зміни, він сказав, що передумав купувати мотоцикл. - А де це ви працюєте?! - запитую я. - У ніжинській міській лікарні, у морзі.

Колгосп, один з перших в області, був створений у Степанівці ще на початку 1925 року. На перших зборах колгоспників було вирішено назвати його на честь "Лева революції" - товариша Троцького. Одностайно. Потрібно нагадати, що в роки радянської влади все приймалося одностайно. Невдовзі виявилося, що Троцький ніякий не товариш, а ворог народу і його вигнали з першої у світі країни Рад, а пізніше - вбили. Негоже, щоб колгосп носив ім'я ворога, тож у Степанівку приїхав районний комісар, зібрав загальні збори, та запропонував присвоїти колгоспу ім'я голови Комінтерну товариша Бухаріна. Всі колгоспники відразу ж погодилися, після чого розійшлися виконувати свої службові обов'язки. Побув колгосп з іменем Бухаріна не довго. Голова Комінтерну також виявився ворогом, його зняли з усіх посад, а пізніше - розстріляли. Далі колгосп у Степанівці носив імена Наркомів Ягоди і Єжова, яких також розстріляли, як ворогів. У колгоспі не встигали навіть виготовляти нові печатки. А п...

Коли навчався у Києві у 1970-х, майже ніколи не купував білети на електричку - їздив "зайцем". Доводилося від ревізії і перебігати з вагону у вагон, і вигадувати різні жалосливі історії. Інколи ловили і записували прізвище, адресу. Звісно, ніколи не говорив правду, а адресу, після назви якогось з населених пунктів біля яких їздить електричка, упевнено говорив: "вулиця Леніна". У якому тоді, навіть малолюдному селі, не було вулиці Леніна? Якби сталося диво, і сьогодні мені знову було 20, якби мене спіймала ревізія, на питання про адресу проживання з упевненістю б брехав: "вулиця Центральна".  

На третьому році подружнього життя Вовка загуляв. Коли Людмила здогадалася, то спершу думала: минеться, з ким не буває. Але справа дійшла до розлучення. Отримавши штамп у паспорті, Вовка дав колишній дружині лише день, щоб вона зібрала речі й виїхала з квартири. Зібравши валізи, Людмила влаштувала собі прощальний обід із креветками, ікрою та шампанським. Коли пляшка спорожніла наполовину, виникла ідея помсти: вона взяла кілька напівз’їдених хвостиків креветок і повсовувала їх у трубки карнизів для штор... Вовка зі своєю новою подругою були просто щасливі. Протягом перших кількох днів. Але незабаром уся квартира почала пахнути чимось огидним. Вони перепробували все можливе, витратили купу грошей, щоб позбутися запаху, але нічого не спрацювало. Тоді Вовка вирішив продати цю смердючу квартиру й переїхати до іншої. Минув місяць, але покупця він так і не знайшов — усіх відлякував їдкий сморід, як би вони не маскували його освіжувачами та дезодорантами. Вовці довелося взяти кругленьку с...

- Олександре, а ходімо нажремося горілки? - запропонувала Валентина. Такої пропозиції від вчительки англійської мови Олександр не очікував, тому перепитав? - У якому сенсі? - У буквальному, - пояснила Валентина, - знайдемо якесь кафе, візьмемо крижаної горілки, простої закусі та потихеньку нап'ємося. - Судячи з обличчя, ви не цураєтеся таких розваг, - після паузи додала вона. - Яка ви незвичайна жінка, Валентино! - захоплено відповів Олександр. - Звичайна, Олександре, -  похитала головою Валентина, - мені теж хочеться слухати про чарівний блиск моїх очей, сліпучу посмішку, про те, як я забрала назавжди ваш спокій. Але я розумію, що це все, середньостатистичний чоловік може сказати лише після трьохсот - чотирьохсот грамів міцного алкоголю. А я, після трьохсот - чотирьохсот грамів горілки, що зветься - в хлам.   Тому весь цей романти́к, безумовно, в мене потрапляє, але не запам'ятовується. У цьому, Олександре, між іншим, чортів дуалізм та трагедія існуван...

Коли Галя була вже на восьмому місяці, Микола, приїхавши зі зміни, спитав: - А хочеш дізнатися, хто у нас буде? І розповів, що біля їхньої контори відкрився кооператив, де визначають стать майбутньої дитини по сечі вагітної. - Не видумуй, - відповіла Галя, - це не реально. Мама була у ворожки, так та сказала, що у нас буде дівчинка. Краще подумай, яке їй дати ім'я. Минуло днів десять після цієї розмови, Микола вже й забув про неї, та Галя нагадала: - Ану ж зайди, спитай, скільки їм треба напісяти, ранком чи ввечері, і скільки це коштує? Микола тоді ще не був добре знайомий з жіночою логікою, тож спитав: - Хіба не ти казала, що то маячня? - А ти все одно зайди, та про все розпитай. Вчергове повернувшись з Києва Микола повідомив всі подробиці, про які дізнався від молодого спеціаліста у білому халаті, до якого того дня вишикувалася доволі солідна черга жінок з баночками. Баночку треба прокип'ятити і висушити. Сечі потрібно від ста до двохсот мілілітрів. Від наповнення д...