На третьому році подружнього життя Вовка загуляв. Коли Людмила здогадалася, то спершу думала: минеться, з ким не буває. Але справа дійшла до розлучення.
Отримавши штамп у паспорті, Вовка дав колишній дружині лише день, щоб вона зібрала речі й виїхала з квартири.
Зібравши валізи, Людмила влаштувала собі прощальний обід із креветками, ікрою та шампанським. Коли пляшка спорожніла наполовину, виникла ідея помсти: вона взяла кілька напівз’їдених хвостиків креветок і повсовувала їх у трубки карнизів для штор...
Вовка зі своєю новою подругою були просто щасливі. Протягом перших кількох днів. Але незабаром уся квартира почала пахнути чимось огидним.
Вони перепробували все можливе, витратили купу грошей, щоб позбутися запаху, але нічого не спрацювало. Тоді Вовка вирішив продати цю смердючу квартиру й переїхати до іншої. Минув місяць, але покупця він так і не знайшов — усіх відлякував їдкий сморід, як би вони не маскували його освіжувачами та дезодорантами.
Вовці довелося взяти кругленьку суму в банку, щоб купити нову квартиру, так і не продавши старої...
Коли Людмила побачила Вовчине оголошення про продаж двокімнатної квартири за ціною нижчою, ніж однокімнатна, вона зателефонувала йому, ніби просто дізнатися, як справи. Вовка розповів про проблеми з продажем, не особливо вдаючись у деталі. Людмила ж сказала, що нудьгує за старою квартирою й хотіла б викупити її. Вовка відразу погодився.
Через тиждень задоволений Вовка стояв і посміхався, спостерігаючи, як вантажники складали його речі на вантажівку, щоб перевезти їх у нову квартиру. А з вікна щойно купленої квартири за всім цим дійством спостерігала Людмила. Вона теж посміхалася, дивлячись на акуратно спаковані трубчасті карнизи для штор, що лежали у кузові вантажівки...
Отримавши штамп у паспорті, Вовка дав колишній дружині лише день, щоб вона зібрала речі й виїхала з квартири.
Зібравши валізи, Людмила влаштувала собі прощальний обід із креветками, ікрою та шампанським. Коли пляшка спорожніла наполовину, виникла ідея помсти: вона взяла кілька напівз’їдених хвостиків креветок і повсовувала їх у трубки карнизів для штор...
Вовка зі своєю новою подругою були просто щасливі. Протягом перших кількох днів. Але незабаром уся квартира почала пахнути чимось огидним.
Вони перепробували все можливе, витратили купу грошей, щоб позбутися запаху, але нічого не спрацювало. Тоді Вовка вирішив продати цю смердючу квартиру й переїхати до іншої. Минув місяць, але покупця він так і не знайшов — усіх відлякував їдкий сморід, як би вони не маскували його освіжувачами та дезодорантами.
Вовці довелося взяти кругленьку суму в банку, щоб купити нову квартиру, так і не продавши старої...
Коли Людмила побачила Вовчине оголошення про продаж двокімнатної квартири за ціною нижчою, ніж однокімнатна, вона зателефонувала йому, ніби просто дізнатися, як справи. Вовка розповів про проблеми з продажем, не особливо вдаючись у деталі. Людмила ж сказала, що нудьгує за старою квартирою й хотіла б викупити її. Вовка відразу погодився.
Через тиждень задоволений Вовка стояв і посміхався, спостерігаючи, як вантажники складали його речі на вантажівку, щоб перевезти їх у нову квартиру. А з вікна щойно купленої квартири за всім цим дійством спостерігала Людмила. Вона теж посміхалася, дивлячись на акуратно спаковані трубчасті карнизи для штор, що лежали у кузові вантажівки...
Коментарі
Дописати коментар