Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього.
Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?
Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий.
Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу. І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосигналу, як іде купівля-продаж цибулі на базарі – у школі абсолютно теж саме.
Щоправда, дехто може зауважити, що у школі суб’єкти процесу періодично міняються місцями для того, щоб передавач зміг оцінити якість прийому. Так двосторонній зв’язок – не рідкість і в ефірі, та і на базарі: «Галько, ти мені вчора гнилу цибулю продала!». Тобто, аналогія абсолютна.
Як там Галька буде діяти зі своєю гнилою цибулею, розбирати не будемо, а підемо до школи, та розглянемо більш детально тамтешні проблеми передачі – прийому.
Насамперед про передачу та її проблеми. Власне, проблема одна – якість передачі. Пам’ятаєте Галину Дмитрівну – хімічку з першої серії? Так от, у неї учиться Славко з Лукашівки. А Мишка з Києва учить, як ви здогадалися, столичний педагог, володар звань і нагород, лауреат і дипломант, коротше - талановитий педагог. Нехай у Славка ідеально налаштований приймач, але як не крути його, куди не перемикай, а передавач один – Галина Дмитрівна, яка все ще викладає хімію за методичкою, яка з перших кроків вчителювання закарбувалась у пам'яті, та, що була затверджена ВЦСПС1 і погоджена ЦК ВЛКСМ2.
А ще, одночасно з хімією для Славка в одному і тому ж класі, Галина Дмитрівна викладає ботаніку Софійці і природознавство Дмитрику (не фантазія - реальна картина з однієї з шкіл колишнього району).
Для порівняння - якщо в ефірі недалекого минулого лише одна радіостанція "Маяк", нічого кращого ніж Самоцвєти, ви не почуєте, будь у вас приймач "Грюндік", чи навіть "Соні-стерео". А якщо ви захочете послухати Пінк Флойд, то вам потрібно було зі своїм "Грюндіком" їхати як не в Лондон, то принаймні у Прагу. (Ті, хто три рази і більше відзначав своє 18-ти річчя, мене зрозуміють).
Але, це 20-е сторіччя, і тоді втекти від Галини Дмитрівни у Славка не було жодного шансу. А сьогодні, коли потрапити в Лондон можна не встаючи з ліжка, якого біса позбавляти Славка майбутнього? Навіть якщо у Славка значно більше здібностей до хімії, ніж у Мишка, це нічого не значить, адже киянин має можливість слухати Пінк Флойд і їсти цибулю без ГМО.
В недалекому минулому лукашівських славків чекав колгосп, а що зараз, навіть і не знаю, скоріше за все народна забава – регулярне споживання алкоголю в надмірних кількостях.
Висновків, нагадаю, ніяких не буде, робіть їх самі.
Тепер щодо прийому. Тут дві основні проблеми: відсутність бажання і відсутність розуміння.
Почнемо з відсутності бажання. Уявіть, заходить чувак на базар. Без жодної мети, просто за компанію. А чи вийде він звідти з цибулею, чи ні, залежить виключно від здібностей баби Гальки.
Дуже давно, крутивши ручку налаштування на своєму VEF-202, я наткнувся на Радіо Свобода. Через глушилки розібрати все було вкрай важко, але зміст передач був на стільки цікавим, що Радіо Свобода я слухаю по цей день.
Кожного з нас у школі вчили різні вчителі. Одних ми любили, інших ненавиділи, при чому, любов і ненависть на обов’язково залежала від предмету, який викладав учитель. Талановитих вчителів, як і талановитих композиторів чи талановитих менеджерів з продаж надзвичайно мало.
Припустимо, що такою талановитою була на початку своєї трудової діяльності і Галина Дмитрівна, але її талант вбили ВЦСПС і ЦК ВЛКСМ. Що вбиває зараз? Вірніше, чому талановитий вчитель не може бути доступним для всіх учнів країни?
Я не думаю, що небажання учня вчитися піддається лікуванню на 100%, але і розбудити таке бажання може не кожен вчитель. То, можливо, не варто вбивати майбутні таланти серед учнів?
Тепер, щодо розуміння. Тут хочу почати з прикладу мого друга Толі, який у першій серії був учителем, а зараз він виправляє трійку в чверті з геометрії. Тема – площа плоских фігур. З горем пополам, з підказками вчительки до взаємного задоволення Толя виписав таки на дошці формули, і тут вчителька зробила рокову помилку - вирішила теорію закріпити практикою: «у цього стільця прямокутне сидіння, ось тобі лінійка, знайди його площу». І все, Толя в ступорі. Але, це не завадило Толі вивчитися на філолога і прекрасно прожити життя, не маючи жодного уявлення, як вирахувати площу прямокутника. Просто, йому це не було потрібно, точно так, як Шерлоку Холмсу у його професії не було потрібне знання астрономії.
Сучасна система навчання не дає учням розуміння предмету, а стимулює зубріння.
Скажімо, вдалося таки бабі Гальці продати чуваку цибулю, яка йому не потрібна, він вийшов з базару і викину її у сміттєвий бак. Баба Галька старалася, саджала, полола, вибирала, сушила, продала, а результати всієї цієї праці - у сміттєвому баку. Оце точно такою і є наша шкільна освіта. Тобто, к.к.д. баби Гальки, як і всієї середньої освіти, нижчий, ніж к.к.д. паровоза.
Знову ж таки – жодних висновків.
Ну, і так би мовити, епілог.
А в ньому про тему, яка мала великий резонанс цим літом – про закриття шкіл. Тут важливо розуміти, для кого існує базар – для чувака чи для баби Гальки? Школа це місце працевлаштування вчителя, чи все таки місце де набираються знань учні? Уявляєте, зібралось двадцять п’ять баб гальок зі своєю цибулею, а навколо ні чуваків ні чувіх.
Висновки робіть самі, потрібен такий базар чи ні. Тим більше, що і цибуля в декого гнилувата і на ГМО її ніхто не перевіряв.
І на останок, офіційна інформація для роздумів: по області закладам освіти завдано збитків орієнтовно на суму більше 14 мільярдів гривень, за кордоном України в даний час знаходиться більше 640 тис. учнів.
____________________________
1,2 - організації, що займались розповсюдженням і пропагандою комуністичної релігії в СРСР.
Коментарі
Дописати коментар