Ті, кому за тридцять, мають пам'ятати популярні господарські сумки в клітинку, в яких у дев'яностих перевозили все, що можна було перевезти. Саме в таку сумку напакувала жінка Миколі свіжини для дочки у Київ. А ввечері, по дорозі з роботи, заглянув на свіжину кум. Він працював охоронцем на будівництві, тож возив додому то цемент, то фарбу, то дещо з сантехніки – все, що влазило до клітчастої сумки. Випили з кумом по чарці, закусили жареною печінкою з салом, а на ранок - Микола за сумку та на електричку. Приїжджає до дочки на Троєщину, відкриває сумку, а там… Цемент? Ні. Фарба? Ні! А що? Ніколи не здогадаєтесь. Господарська сумка в клітинку, точно така, як у Миколи, як у кума і ще як у сотень інших громадян, була до верху забита морквою. Що цікаво, кум додому прийшов не з м'ясом та салом, як можна було здогадатись, а з півсотнею підручників з математики для сьомого класу.