Перейти до основного вмісту

НУШ

Я один з небагатьох, кому в числі перших у технічному виші довелося здавати екзамен з такої цікавої дисципліни, як політологія. Ми тоді й гадки не мали, що доведеться вивчати таку модерну на той час науку, адже починалось навчання з історії КПСС. І тут, на тобі, КПСС, разом з вивченням її історії, ліквідували, при чому на самому цікавому місці. Ми так і не дізнались, про рукавадящую роль кампартії у калєктівізації сельскава хазаяства. А так хотілось!
Як же доценти і професора, які життя поклали не лише на вивчення згаданої історії, а й марксисько-ленінської філософії, політекономії, наукового комунізму, і подібної пропагандистської маячні? Та дуже просто, на кафедрі замінили табличку, і всіх апологетів збанкрутілої ідеології скопом перевели в політологи. Ось у такій обстановці довелось здавати екзамен.
Напередодні ознайомили з екзаменаційними білетами. Питання, з незначними коригуваннями, КПСС-івські. Воно й зрозуміло. Уявіть, двірнику, що все життя махав мітлою, яка складалась з кривого дрючка встромленого у березовий віник, раптом видали мітлу поліпропіленову «Люкс» круглу з держаком 106 см. Це ж і мах не той, і радіус дії зовсім інший, і коефіцієнти тертя берези і поліпропілену по асфальту докорінно відрізняються. Тобто, для якісного замітання в нових умовах потрібен час для адаптації. Якщо для вивчення нової мітли потрібен час, то для науки й поготів.
Приймав екзамен новоспечений політолог – доволі кремезний дідусь, на вигляд якому далеко за шістдесят.
Питання виявилися не дуже важкими, тож зібравшись з думками, пішов здаватись першим. І вже коли дідусь дістав мою заліковку, дійшло, що здаю не історію КПСС, а політологію!
Перше питання – щось там про троцкізм. Питання не складне, але з якої точки зору його подавати? Чи в трактовці компартії, чи вже можна розповісти щось з чисельної публіцистики, яка жахнула водоспадом на наші непідготовлені голови?
Вирішивши, що дідусь, який не один десяток років трудився на ниві комуністичної пропаганди, навряд чи адаптувався до «нової мітли», почав відповідь на питання, як і учили, з точки зору марксизму-ленінізму. Бачу, дід сприймає, ну я розвиваю думку все більше, все об’ємніше, і доходжу до того, як ВКПб (тодішня КПСС), на чолі з товаришем Сталіним боролася з троцкізмом.
Тут дідусь ледь не підскочив на своєму стільці:
- Як боролася!? Хіба вам не відомо, що Сталін, насправді, сам був троцкістом?
Ех, думаю, не вгадав! Дід, виявляється, уже «шурує новою мітлою», держить ніс по-вітру, тобто перестроївся! Нічого собі! Ну, що ж, тоді інша справа, відповіді на решту питань білета можна шпарити в дусі публіцистики, яка заполонила тодішні пресу, радіо і телебачення. Що я і зробив, отримавши від дідуся, здається, «добре».
До чого тут НУШ? Та, все просто, хочу побажати вчителям, щоб вони були такими, як цей дідусь з кафедри політології Київського інженерно-будівельного інституту.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав