НУШ

Я один з небагатьох, кому в числі перших у технічному виші довелося здавати екзамен з такої цікавої дисципліни, як політологія. Ми тоді й гадки не мали, що доведеться вивчати таку модерну на той час науку, адже починалось навчання з історії КПСС. І тут, на тобі, КПСС, разом з вивченням її історії, ліквідували, при чому на самому цікавому місці. Ми так і не дізнались, про рукавадящую роль кампартії у калєктівізації сельскава хазаяства. А так хотілось!

Як же доценти і професора, які життя поклали не лише на вивчення згаданої історії, а й марксисько-ленінської філософії, політекономії, наукового комунізму, і подібної пропагандистської маячні? Та дуже просто, на кафедрі замінили табличку, і всіх апологетів збанкрутілої ідеології скопом перевели в політологи. Ось у такій обстановці довелось здавати екзамен.

Напередодні ознайомили з екзаменаційними білетами. Питання, з незначними коригуваннями, КПСС-івські. Воно й зрозуміло. Уявіть, двірнику, що все життя махав мітлою, яка складалась з кривого дрючка встромленого у березовий віник, раптом видали мітлу поліпропіленову «Люкс» круглу з держаком 106 см. Це ж і мах не той, і радіус дії зовсім інший, і коефіцієнти тертя берези і поліпропілену по асфальту докорінно відрізняються. Тобто, для якісного замітання в нових умовах потрібен час для адаптації. Якщо для вивчення нової мітли потрібен час, то для науки й поготів.

Приймав екзамен новоспечений політолог – доволі кремезний дідусь, на вигляд якому далеко за шістдесят.

Питання виявилися не дуже важкими, тож зібравшись з думками, пішов здаватись першим. І вже коли дідусь дістав мою заліковку, дійшло, що здаю не історію КПСС, а політологію!

Перше питання – щось там про троцкізм. Питання не складне, але з якої точки зору його подавати? Чи в трактовці компартії, чи вже можна розповісти щось з чисельної публіцистики, яка жахнула водоспадом на наші непідготовлені голови?

Вирішивши, що дідусь, який не один десяток років трудився на ниві комуністичної пропаганди, навряд чи адаптувався до «нової мітли», почав відповідь на питання, як і учили, з точки зору марксизму-ленінізму. Бачу, дід сприймає, ну я розвиваю думку все більше, все об’ємніше, і доходжу до того, як ВКПб (тодішня КПСС), на чолі з товаришем Сталіним боролася з троцкізмом.

Тут дідусь ледь не підскочив на своєму стільці:

- Як боролася!? Хіба вам не відомо, що Сталін, насправді, сам був троцкістом?

Ех, думаю, не вгадав! Дід, виявляється, уже «шурує новою мітлою», держить ніс по-вітру, тобто перестроївся! Нічого собі! Ну, що ж, тоді інша справа, відповіді на решту питань білета можна шпарити в дусі публіцистики, яка заполонила тодішні пресу, радіо і телебачення. Що я і зробив, отримавши від дідуся, здається, «добре».

До чого тут НУШ? Та, все просто, хочу побажати вчителям, щоб вони були такими, як цей дідусь з кафедри політології Київського інженерно-будівельного інституту.