Перейти до основного вмісту

Пропав інтернет

Інтернет чомусь пропав. Ну як так можна у вихідний?!! Тут, з якогось дива, думки з'явилися а разом з думками бажання ними поділитися. Ну, вибачайте.
Почну з того, що день покоротшав, якщо хто не помітив. Тож довелось учора, випадково, подивиться на зоряне небо. Скільки там зірок! І це ж зірки лише нашої галактики. А галактик у Всесвіті скільки? Мабуть, не набагато менше, ніж крапель води на всій земній кулі. У всякому разі, з нерізаними собаками – ні в яке порівняння. Це, нагадаю, не зірок, а галактик. А скільки зірок! А планет, що навколо них обертаються, і блукають самі по собі!!! Уявляєте масштаби? Невже, на жодній з тих планет нема життя?
Чимало науковців, які присвятили себе пошуку позаземного життя, стверджують, що воно існує. А як по іншому? Сказати, що воно не існує, і залишитись без роботи? Науковці, взагалі, дуже розумні люди. Придумає такий якесь каракомудило, переконає грошовитих осіб, що без його вивчення пропадемо… Дуже розумні люди, але зараз не про це.
Звичайно, є серйозні науковці. Стівен Гокінг, наприклад, радив землянам поводитись тихіше, щоб не привернути увагу більш розвинутих цивілізацій, які рискають Всесвітом з метою знищити все, що ворушиться. Але цього не може бути, бо не те, що цивілізацій – черв’яка паршивого, крім Землі, ніде більше нема! 
Тобто, я, як не науковець (а значить особа не зацікавлена), якого в вихідний відлучили від Інтернету, думаю (!), що з позаземними цивілізаціями – вибачте, повна дупа! Ніякого життя у всьому Всесвіті, крім Землі, не існує і існувати не може. Цебто, в радіусі 46 мільярдів світлових років навколо нас, не те що цивілізацій, на пошуки яких витрачаються ті ж самі мільярди (не гривень, звичайно), амеб, інфузорій чи чогось подібного НЕ-ІС-НУ-Є! І я вам зараз це доведу. 
А ти хто такий, що без спеціальної освіти, детального вивчення, публікації наукових робіт суперечиш тим, хто все це має - спитаєте ви. І правильно зробите, що спитаєте. А я вам відповім: спитайте, краще, у тих, хто займається пошуком цивілізацій за межами Землі, як можна не розуміючи, елементарного – ЯК ЗАРОДИЛОСЯ ЖИТТЯ, шукати цивілізації, які завдяки життю і можуть з'явитися? А краще не питайте, а, покажіть таким науковцям велику, на скільки дозволяє розмір вашої руки, дулю (можна дві), і порадьте їм, нехай вивчають матчасть.
На перший погляд, дійсно, маючи неймовірну кількість планет, за теорією, вибачайте, ймовірності, має існувати життя не лише на одній з них. Так то воно так, але нам не відомо кількості факторів, після яких з каміння намоченого водою, виникло щось таке, що здатне було рости, розвиватись, народити собі подібне, еволюціонувати… Можливо цих факторів набагато порядків більше, ніж всіх планет у Всесвіті. Про це ж ніхто не знає.
Зараз уже відомо кілька планет, з умовами схожими на земні. Науковці, навіть, придумали Індекс подібності Землі. Взагалі, таких планет має бути дуже багато, але, умови для життя ще не гарантують його виникнення. 
Щоб було зрозуміло, візьмемо для прикладу Францію і Іспанію. Клімат, територія, населення – не мають великої різниці, тим не менше, у Франції є ядерна зброя, а у Іспанії – нема. У Північної Кореї є ядерна зброя, але вона не може зробити Samsung Galaxy S10, а Південна Корея – може. Приклади, звичайно, не коректні, але дають зрозуміти, що одних умов не достатньо.
Щоб хоча б приблизно, без обчислень, визначити ймовірність виникнення життя деінде, давайте почнемо з самого початку. Не з Великого вибуху, який жахнув 13,8 мільярда років тому (там все було дуже схоже), а з Зірки, в результаті вибуху якої утворилась газо-пилова хмара з якої, в свою чергу, сформувалась Сонячна система.  Чи вибухне зірка чи ні, залежить від її маси і це відкидає з претендентів на фундамент зародження життя значну кількість зірок. Потім, очевидно, не менш важливим є час вибуху - більше 5 мільярдів років тому, а ще час існування зірки (до речі, хто знає, є у неї назва?). Це ще більше звужує коло пошуку. 
Йдемо далі, з туманності могли й не сформуватись зірка і планети; могли сформуватись, але на інших відстанях одні від одних; зірка другого покоління могла сформуватися не в жовтого карлика, як Сонце; газо-пилова хмара могла зустріти інший об’єкт, і розвіятись зовсім… Як бачите, все не так однозначно. Який відсоток зоряних систем пройшов подібну нашій еволюцію? Очевидно, дуже незначний.
Досить важливим, вважаю, є хімічний склад камінюк, які під дією гравітації злиплися і сформували Землю. Адже, можливо, невелика піщинка, яка приєдналась до планети в потрібному місці в потрібний час стала каталізатором процесів, які привели до зародження життя. Уявити, що десь у Всесвіті каміння сАме в такому порядку сформувало іншу планету дуже важко. Чому процес формування планети є таким важливим? Поки ми не дамо відповідь на питання як зародилося життя, важливий кожен нюанс.
Ну, добре, сформувалася Сонячна система, все менше каміння прилипало до майбутньої Землі, через що вона почала застигати, як тут 4,4 млрд. років тому, якесь ненормальне небесне тіло, величиною з сучасний Марс, шандарахнуло в Землю з такою силою, що та, бідна, виплюнула на орбіту шматок, з якого потім сформувався Місяць, і нагнула вісь власного обертання на 23.4°. Все це, очевидно, відіграло дуже важливу роль у зародженні життя. Адже нахил осі обертання планети сприяв більш рівномірному прогріву останньої, а Місяць своєю гравітацією послужив «чайною ложкою» в «склянці» води Світового океану.
І це ще ми, в своїх роздумах, не дійшли до зародження життя, а вже стільки нюансів, що повторення їх на просторах Всесвіту надзвичайно проблематичне. 
Підходимо до головного - як же виникло життя і що вважати його початком? Скажу відверто - а хрін його знає! Воно могло виникнути і еволюційно, могло і революційно – про це можна лише гадати. Можливо, чергова камінюка певного хімічного складу бахнулась об землю саме в потрібному місці, в потрібний час, де сформувався потрібний мікроклімат, в результаті чого на короткий період утворились такі умови, що якась амінокислота раптом задригалась? Чому б і ні? Тоді, взагалі, можна з впевненість сказати, що нічого подібного до земного життя у Всесвіті не існує. 
Ми унікальні! Ми всі і кожен зокрема. Нічого подібного до нас з вами не було і не буде після нас. Унікальне дерево за вікном, кущ чортополоху на пустирі, і, навіть, жук колорадський, саме ось цей, падло, що в даний момент жре нашу картоплю, теж унікальний! 
І вашого улюбленого котика вже не буде, навіть якщо ви його клонуєте. Зовні – як дві краплі, але не такий. Як не такі ті ж Samsung Galaxy S10 заступника директора ТОВ «Жмеринські ковбаси» і Білгород-Дністровської повії.
Тож, не витрачайте часу на різну фігню, Зробіть те, на що здатні лише ви, бо крім вас цього ніхто не зробить. 
О, на цьому все, думки закінчились - з’явився Інтернет!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав