Я оце подумав, яка тільки нудна робота була у мене ще 2-3 роки тому.
Приходить дядя:
- Хочу зробить пристройку до хати.
- А ти хто такий?
- Паспорт, код.
- Шо в тебе з землею?
- Державний акт.
- Картінку намалював?
- Ні.
- Тоді давай намалюємо разом. Розміри хати? Відстань від хати до забора? А до сарая? А до сусіда? Пристройка скільки на скільки? З кирпича...
Через п'ять хвилин ескіз готовий. Пишемо заяву.
- Все, дядя, їзжай додому, через тиждень приїдеш.
Через тиждень дядя являється.
- Ось тобі Будівельний паспорт, Повідомлення в інспекцію напишеш сам, чи допомогти?
- Та-а-а.
- Поняв, дядя, ось тобі бланк, шо не понятно - питай.
Оце і вся робота.
Зато січас...
Приходить дядя до мене на четвертий поверх:
- Хочу зробить пристройку до хати.
- Дядя, ти шо, зовсім тю-тю, чи придурюєшся? Надворі ж двадцять перше сторіччя, і на нас наступив науково-технічний прогрес. Як можна бути таким тупим? Ти шо, тєлєвізора не дивишся? Спеціально ж для вас, щоб ви не шастали по кабінєтам, не відволікали нас від роботи, шоб ти, дядя, не приніс мені пляшку горілки, чи, не дай Бог, кон'яку за надану тобі послугу, у нас, як і у всього прогресивного чєловєчєства, створено ЦНАП. Так, шо, дуй, дядя, на перший поверх, там тебе обслужать.
Через десять хвилин дзвонить Лєна з ЦНАП:
- Тут у мене мужчіна...
Спускаюсь на низ. Сидить дядя проти Лєни, яка геройськи сражається з компом:
- Може тицьнуть сюди?
Я дивлюсь на це АРМ ЦНАП, як баран на нові ворота:
- Давай!
- Пішло, - повідомляє Лєна.
Біжу до себе на четвертий, дивлюся, можливо й пішло, але, схоже, кудись не туди. У всякому разі до мене не дійшло.
Спускаюсь, Лєна радісно повідомляє:
- Це не наша проблєма, тікі шо EDESB виписали!
- Шо, - питає схвильований від такого натиску прогресу дядя.
- Тобі краще про це не знати, - відповідаю, - їзжай додому, я тобі передзвоню.
І дійсно, айтішники хлопці завзяті, за тиждень впоралися таки з цим EDESB, і дядіна заява надійшла.
Давлюся, а дядя відстань до хати сусіда не вказав. Дзвоню:
- Дядя, візьми рулєтку, і поміряй відстань від забора до сусідської хати.
- Як я поміряю, коли він у мене курей покарав, і ми вже двадцять років з ним не розмовляємо.
- Ну, прикинь на глаз.
- Метров шишнадцять.
Перевіряю у себе по зйомці, правда дуже древній - виходить п'ять метрів.
Коротше, шляхом телефонних переговорів виясняємо, шо дядя прикидає відстань не до того сусіда.
Владнавши всі питання, сідаю робить Будівельний паспорт, і тут у мене вискакує EDESB.
Термінове, першочергове, але EDESB.
Поки специ миши і клави вирішують проблему, звонить дядя:
- Я вже завіз кирпич, і толока у мене у неділю.
- Дядя, - кажу, - перший твій ворог - сусід. Крім нього, твоя стройка нікого не хвилює. Роби, як хочеш. За Будівельним паспортом можеш не приїжджать, я тобі його скину на вайбер.
- На шо?
І тут я розумію, шо для дяді вайбер, як для мене спін протона, і питати, чи він зареєстрований у "Дії" уже нема жодного сенсу.
- Я тобі позвоню, запишеш номер.
Через пару місяців являється дядя.
- Мене послали з БТІ.
- А ти шо, уже построївся?
- Ага.
- А повідомлення?
- Яке?
І тут починається друга серія взаємовідносин дяді з технічним прогресом, у якій дядя з усіх сил старається зрозуміти, як йому полегшив життя цей самий технічний прогрес.
Проте, залишимо дядю у спокої, у нас самих проблем вистачає.Я лише хочу на основі вищезложеного вияснити, з чого почати, щоб роботу УОМА визнали важкою і шкідливою. Лікарі говорять, що молоко дуже покращує роботу мозку і діє заспокійливо на нервову систему.
Приходить дядя:
- Хочу зробить пристройку до хати.
- А ти хто такий?
- Паспорт, код.
- Шо в тебе з землею?
- Державний акт.
- Картінку намалював?
- Ні.
- Тоді давай намалюємо разом. Розміри хати? Відстань від хати до забора? А до сарая? А до сусіда? Пристройка скільки на скільки? З кирпича...
Через п'ять хвилин ескіз готовий. Пишемо заяву.
- Все, дядя, їзжай додому, через тиждень приїдеш.
Через тиждень дядя являється.
- Ось тобі Будівельний паспорт, Повідомлення в інспекцію напишеш сам, чи допомогти?
- Та-а-а.
- Поняв, дядя, ось тобі бланк, шо не понятно - питай.
Оце і вся робота.
Зато січас...
Приходить дядя до мене на четвертий поверх:
- Хочу зробить пристройку до хати.
- Дядя, ти шо, зовсім тю-тю, чи придурюєшся? Надворі ж двадцять перше сторіччя, і на нас наступив науково-технічний прогрес. Як можна бути таким тупим? Ти шо, тєлєвізора не дивишся? Спеціально ж для вас, щоб ви не шастали по кабінєтам, не відволікали нас від роботи, шоб ти, дядя, не приніс мені пляшку горілки, чи, не дай Бог, кон'яку за надану тобі послугу, у нас, як і у всього прогресивного чєловєчєства, створено ЦНАП. Так, шо, дуй, дядя, на перший поверх, там тебе обслужать.
Через десять хвилин дзвонить Лєна з ЦНАП:
- Тут у мене мужчіна...
Спускаюсь на низ. Сидить дядя проти Лєни, яка геройськи сражається з компом:
- Може тицьнуть сюди?
Я дивлюсь на це АРМ ЦНАП, як баран на нові ворота:
- Давай!
- Пішло, - повідомляє Лєна.
Біжу до себе на четвертий, дивлюся, можливо й пішло, але, схоже, кудись не туди. У всякому разі до мене не дійшло.
Спускаюсь, Лєна радісно повідомляє:
- Це не наша проблєма, тікі шо EDESB виписали!
- Шо, - питає схвильований від такого натиску прогресу дядя.
- Тобі краще про це не знати, - відповідаю, - їзжай додому, я тобі передзвоню.
І дійсно, айтішники хлопці завзяті, за тиждень впоралися таки з цим EDESB, і дядіна заява надійшла.
Давлюся, а дядя відстань до хати сусіда не вказав. Дзвоню:
- Дядя, візьми рулєтку, і поміряй відстань від забора до сусідської хати.
- Як я поміряю, коли він у мене курей покарав, і ми вже двадцять років з ним не розмовляємо.
- Ну, прикинь на глаз.
- Метров шишнадцять.
Перевіряю у себе по зйомці, правда дуже древній - виходить п'ять метрів.
Коротше, шляхом телефонних переговорів виясняємо, шо дядя прикидає відстань не до того сусіда.
Владнавши всі питання, сідаю робить Будівельний паспорт, і тут у мене вискакує EDESB.
Термінове, першочергове, але EDESB.
Поки специ миши і клави вирішують проблему, звонить дядя:
- Я вже завіз кирпич, і толока у мене у неділю.
- Дядя, - кажу, - перший твій ворог - сусід. Крім нього, твоя стройка нікого не хвилює. Роби, як хочеш. За Будівельним паспортом можеш не приїжджать, я тобі його скину на вайбер.
- На шо?
І тут я розумію, шо для дяді вайбер, як для мене спін протона, і питати, чи він зареєстрований у "Дії" уже нема жодного сенсу.
- Я тобі позвоню, запишеш номер.
Через пару місяців являється дядя.
- Мене послали з БТІ.
- А ти шо, уже построївся?
- Ага.
- А повідомлення?
- Яке?
І тут починається друга серія взаємовідносин дяді з технічним прогресом, у якій дядя з усіх сил старається зрозуміти, як йому полегшив життя цей самий технічний прогрес.
Проте, залишимо дядю у спокої, у нас самих проблем вистачає.Я лише хочу на основі вищезложеного вияснити, з чого почати, щоб роботу УОМА визнали важкою і шкідливою. Лікарі говорять, що молоко дуже покращує роботу мозку і діє заспокійливо на нервову систему.
Коментарі
Дописати коментар