Коли Галя була вже на восьмому місяці, Микола, приїхавши зі зміни, спитав:
- А хочеш дізнатися, хто у нас буде?
І розповів, що біля їхньої контори відкрився кооператив, де визначають стать майбутньої дитини по сечі вагітної.
- Не видумуй, - відповіла Галя, - це не реально. Мама була у ворожки, так та сказала, що у нас буде дівчинка. Краще подумай, яке їй дати ім'я.
Минуло днів десять після цієї розмови, Микола вже й забув про неї, та Галя нагадала:
- Ану ж зайди, спитай, скільки їм треба напісяти, ранком чи ввечері, і скільки це коштує?
Микола тоді ще не був добре знайомий з жіночою логікою, тож спитав:
- Хіба не ти казала, що то маячня?
- А ти все одно зайди, та про все розпитай.
Вчергове повернувшись з Києва Микола повідомив всі подробиці, про які дізнався від молодого спеціаліста у білому халаті, до якого того дня вишикувалася доволі солідна черга жінок з баночками.
Баночку треба прокип'ятити і висушити. Сечі потрібно від ста до двохсот мілілітрів. Від наповнення до аналізу має пройти на більше шести годин. Коштує аналіз аж двадцять п'ять рублів.
Вислухавши Миколу, Галя махнула рукою, мов "а пішли вони...", але після обіду зателефонувала кумі, і розпитувала, у чому та носила сечу до поліклініки на аналіз.
Кума повідомила, що носила у баночці з-під майонезу, накрила шматком целофанового пакету і закріпила його шпагатом.
- От ще, пакети псувати, - сказала Галя, поклавши трубку, - у мене два майже нові, лише один раз випрані.
На чергову зміну Микола їхав з півлітровою банкою, закритою капроновою кришкою, яка для надійності була закріплена синьою ізоляційною стрічкою.
Цього разу Миколі пощастило - він був першим у черзі.
Лаборант записав до журналу всі дані, і взявши банку, зник за дверима з написом "Лабораторія". А за кілька хвилин, видав Миколі його банку з кришкою і повідомив:
- Дівчинка.
Галя, дізнавшись про результат аналізу, відразу подзвонила мамі, з якою більше години обговорювали новину, що підтвердила прогноз ворожки, встановили, що то все бабські забобони - не купувати нічого дитині до народження. Мама розказала, що коли вона була вагітна Галею, відпочивала по путівці в Одесі, і на Привозі купила майже все, що потім одягала на Галю ледь не до трьох років...
Після розмови з мамою, Галя заявила:
- Колю, їдемо у неділю в Київ на базар.
На Центральному стадіоні для майбутньої дівчинки купили все необхідне. Якби Микола не був завантажений двома великими сумками, купили б і червону коляску. Та все ж Галя наказала:
- Купиш наступного разу, коли їхатимеш з роботи.
* * *
Після обіду відвів Микола Галю до лікарні, а сам поїхав на нічну зміну. Коли повернувся, не встиг зайти до хати, як подзвонив телефон - кума.
- Куме, вітаю тебе з сином!
- Як - "з сином"? У нас дочка!
- Ну, не знаю, як "у вас", а Галя, сьогодні о п'ятій ранку народила хлопчика. Три шістсот, п'ятдесят чотири сантиметри...
Те, що у всьому рожевому забирали Льошика з пологового, чи возили його у червоній колясці Миколу мало хвилювало, а Галя була невдоволена, все бурчала:
- Кооператив, лабораторія... Я ж казала - все це маячня!
Про ворожку, уже досвідчений Микола, і не згадував.
Врешті йому це все набридло, тож вибравши час, зайшов до злощасного кооперативу розбиратися. З величезним подивом у журналі проти дати аналізу та свого прізвища прочитав - "хлопчик".
- Так ви ж сказали...
І знову Микола утнув дурницю, розказавши Галі про результати його походу до кооперативу.
Після чого Галя, весь свій гнів направила на адресу Миколи, в результаті чого вони майже тиждень не розмовляли одне з одним.
Та й надалі, одягаючи на Льошика повзунки з квіточками чи рожеву курточку, Галя дорікала:
- І чим ти слухав? І про що ти думав?
Коли синові пішов десятий місяць, Микола якось побачив, що усі вивіски з будівлі, де знаходився кооператив - лабораторія, зникли. На зачинених дверях з'явився аркуш паперу з написом "Оренда".
Звісно, Микола цікавився, у чому справа, і жінки на роботі розповіли, що то були шарлатани, що ніяких дослідів не проводили, сечу зливали до унітазу, а людям говорили: "у вас дівчинка", до журнулу ж заносили - "хлопчик", і навпаки. У кого співпало - були задоволені, в у кого ні - тим показували журнал.
Погоріли на дочці якогось високопосадовця, який після хибного "аналізу" направив до кооперативу перевірку, вона і припинила діяльність кооперативу
Про все це Микола доповів Галі. Послухавши його, вона якось з недовірою подивилися на Миколу, похитавши головою.
Повірила чи ні - не відомо. Хто їх розбере, цих жінок?
- А хочеш дізнатися, хто у нас буде?
І розповів, що біля їхньої контори відкрився кооператив, де визначають стать майбутньої дитини по сечі вагітної.
- Не видумуй, - відповіла Галя, - це не реально. Мама була у ворожки, так та сказала, що у нас буде дівчинка. Краще подумай, яке їй дати ім'я.
Минуло днів десять після цієї розмови, Микола вже й забув про неї, та Галя нагадала:
- Ану ж зайди, спитай, скільки їм треба напісяти, ранком чи ввечері, і скільки це коштує?
Микола тоді ще не був добре знайомий з жіночою логікою, тож спитав:
- Хіба не ти казала, що то маячня?
- А ти все одно зайди, та про все розпитай.
Вчергове повернувшись з Києва Микола повідомив всі подробиці, про які дізнався від молодого спеціаліста у білому халаті, до якого того дня вишикувалася доволі солідна черга жінок з баночками.
Баночку треба прокип'ятити і висушити. Сечі потрібно від ста до двохсот мілілітрів. Від наповнення до аналізу має пройти на більше шести годин. Коштує аналіз аж двадцять п'ять рублів.
Вислухавши Миколу, Галя махнула рукою, мов "а пішли вони...", але після обіду зателефонувала кумі, і розпитувала, у чому та носила сечу до поліклініки на аналіз.
Кума повідомила, що носила у баночці з-під майонезу, накрила шматком целофанового пакету і закріпила його шпагатом.
- От ще, пакети псувати, - сказала Галя, поклавши трубку, - у мене два майже нові, лише один раз випрані.
На чергову зміну Микола їхав з півлітровою банкою, закритою капроновою кришкою, яка для надійності була закріплена синьою ізоляційною стрічкою.
Цього разу Миколі пощастило - він був першим у черзі.
Лаборант записав до журналу всі дані, і взявши банку, зник за дверима з написом "Лабораторія". А за кілька хвилин, видав Миколі його банку з кришкою і повідомив:
- Дівчинка.
Галя, дізнавшись про результат аналізу, відразу подзвонила мамі, з якою більше години обговорювали новину, що підтвердила прогноз ворожки, встановили, що то все бабські забобони - не купувати нічого дитині до народження. Мама розказала, що коли вона була вагітна Галею, відпочивала по путівці в Одесі, і на Привозі купила майже все, що потім одягала на Галю ледь не до трьох років...
Після розмови з мамою, Галя заявила:
- Колю, їдемо у неділю в Київ на базар.
На Центральному стадіоні для майбутньої дівчинки купили все необхідне. Якби Микола не був завантажений двома великими сумками, купили б і червону коляску. Та все ж Галя наказала:
- Купиш наступного разу, коли їхатимеш з роботи.
* * *
Після обіду відвів Микола Галю до лікарні, а сам поїхав на нічну зміну. Коли повернувся, не встиг зайти до хати, як подзвонив телефон - кума.
- Куме, вітаю тебе з сином!
- Як - "з сином"? У нас дочка!
- Ну, не знаю, як "у вас", а Галя, сьогодні о п'ятій ранку народила хлопчика. Три шістсот, п'ятдесят чотири сантиметри...
Те, що у всьому рожевому забирали Льошика з пологового, чи возили його у червоній колясці Миколу мало хвилювало, а Галя була невдоволена, все бурчала:
- Кооператив, лабораторія... Я ж казала - все це маячня!
Про ворожку, уже досвідчений Микола, і не згадував.
Врешті йому це все набридло, тож вибравши час, зайшов до злощасного кооперативу розбиратися. З величезним подивом у журналі проти дати аналізу та свого прізвища прочитав - "хлопчик".
- Так ви ж сказали...
І знову Микола утнув дурницю, розказавши Галі про результати його походу до кооперативу.
Після чого Галя, весь свій гнів направила на адресу Миколи, в результаті чого вони майже тиждень не розмовляли одне з одним.
Та й надалі, одягаючи на Льошика повзунки з квіточками чи рожеву курточку, Галя дорікала:
- І чим ти слухав? І про що ти думав?
Коли синові пішов десятий місяць, Микола якось побачив, що усі вивіски з будівлі, де знаходився кооператив - лабораторія, зникли. На зачинених дверях з'явився аркуш паперу з написом "Оренда".
Звісно, Микола цікавився, у чому справа, і жінки на роботі розповіли, що то були шарлатани, що ніяких дослідів не проводили, сечу зливали до унітазу, а людям говорили: "у вас дівчинка", до журнулу ж заносили - "хлопчик", і навпаки. У кого співпало - були задоволені, в у кого ні - тим показували журнал.
Погоріли на дочці якогось високопосадовця, який після хибного "аналізу" направив до кооперативу перевірку, вона і припинила діяльність кооперативу
Про все це Микола доповів Галі. Послухавши його, вона якось з недовірою подивилися на Миколу, похитавши головою.
Повірила чи ні - не відомо. Хто їх розбере, цих жінок?
Коментарі
Дописати коментар