Перейти до основного вмісту

Уроки танців

Якщо ви чекаєте уроків вальсу, мазурки чи гопака - не дочекаєтесь. Мова піде про звичні танці - шманці, танцювати які, наче б то, уміють всі. Проте, є нюанси.
Танці - шманці діляться на дві категорії: повільні - медляк і швидкі - бистряк. Все залежить від темпу музики.
Почну з медляка. Мета цього танцю - потертися своїм тілом об тіло партнера, адже зазвичай медляк танцюють особи різної статі - дама і кавалер. Та трапляються випадки, коли повільний танець танцюють дві дами. Щодо медляків кавалер з кавалером - випадки рідкісні, і у більшості з них свідчать, що кавалери вже добряче наклюкалися. У цих випадках про тертя тілами, звісно, не йдеться.
Серед дам є такі, хто не дозволяють не те що потертися об своє тіло, а навіть опустити руку кавалеру зовсім трохи нижче своєї талії. Такі дами, як правило, не дуже цікавлять кавалерів, але лише у короткостроковій перспективі. У довгостроковій же перспективі, та на тверезу голову кавалерів - такі дами є доволі перспективними. Проте, є нюанси. Довгострокова перспектива має бути не надто довгою. Але до танців це вже не має прямого відношення.
Протилежна категорія дам - ті, хто інтенсивно треться своїм тілом об тіло кавалера, притискаючи його до себе, та так, що кавалеру навіть дихати важко. Ці дами мають дуже великі перспективи, і  короткі і довгі. Адже таке тертя з вертикального доволі часто переходить у горизонтальне. Звісно, не тут - у залі, а у більш безлюдному місці.
Бистряк особого навчання не потребує. Тут саме головне - вихляти задом у такт музики. Вихляння задом має супроводжуватися маханнями руками і ногами, викриками на зразок: "у-у-у-у", "а-а-а-а", "о-о-о-о".
Найкраще бистряки танцюють ті, хто перед танцями гарно увалили. У такої категорії танцюристів зазвичай виходять такі "па", що і не снилися професійним хореографам.
Ви вже знаєте, що під повільну музику танцюють медляки, а під швидку - бистряки. Проте, є нюанси. Під швидку музику деякі пари танцюють медляк. Зазвичай з такими парами все ясно - вони знайшли одне одного. Чи на довго - то вже таке.
А ось під повільну музику танцюють бистряк або ті, хто добряче вмазали, або ті, хто в активному пошуку. Нерідко, це одні й ті самі особи.
Танці, крім приємного проведення часу, можуть таїти і небезпеку: від порції матюччя у вашу адресу, до вашої побитої морди. При чому, якщо ви думаєте, що це стосується лише кавалерів, то ви сильно помиляєтеся. Щоб уникнути неприємностей, приходьте на танці з одним партнером, танцюйте лише з ним, і додому йдіть теж з ним. Це не стовідсоткова гарантія від неприємностей, але дієва.
Сподіваюся, ці уроки стануть вам у пригоді. Проте, є нюанси. Я й гадки не маю, чи нинішня  молодь своє дозвілля присвячує танцям - шманцям? Чи може її вже повністю поглинула "всесвітня павутина"?  

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...