Певно, багатьом відомо, що єдиною пам'яткою архітектури в Носівці є Свято-Троїцька церква. Але зовсім мало хто знає, що наприкінці 1980-х ми могли б позбутися і її.
Все почалося з того, коли місцева влада нарешті згадала, що серед населення є православні, тож знайшла кошти для ремонту церкви.
Початок поклала проектна група, що приїхала з Києва, яка власне, і визначала які саме роботи потрібно провести, щоб історичну будівлю перетворити зі складу комбікормів у церкву. Серед іншого були проведені археологічно-пошукові роботи. До них керівник групи залучив студента-практиканта Вітю. Робота не складна: провести розкопки у зазначених керівником місцях, все, що знайдеться занести до церкви та скласти там, де був колись вівтар.
Вітя добросовісно виконував роботу - всі кістки, черепки, що йому попадалися, складав у відведеному місці у церкві. А останнього дня розкопок Вітя натрапив на невелику ржаву авіаційну бомбу. Будучи відповідальним, він і цю бомбу заніс до вівтаря.
Коли керівник групи побачив вкрай небезпечну знахідку, він жахнувся. Довго відчитував Вітю за такий необдуманий вчинок, припинив усі роботи, замкнув церкву та викликав саперів.
Висновок саперів був невтішний - бомба не транспортабельна, потрібно підривати її на місці. За розрахунками, навколишні будівлі не постраждають, а церква, скоріше за все, буде майже повністю зруйнована.
Як не шкода, але іншого виходу нема. У Райвиконкомі був створений штаб, розроблений план евакуації людей з навколишніх будівель, погоджено день підриву бомби.
Ніч напередодні Вітя не спав. Ніяк не міг заспокоїтися, що це він винен у всьому.
Коли надворі почало розвиднятися, і сусіди по кімнаті у готелі ще спали, він знайшов пляшку горілки, яку не подужали вчора, налив склянку, залив її у себе для сміливості, та пішов на "місце злочину".
Заліз до церкви через вікно, виніс звідти бомбу, прив'язав її на багажник роз'їзного велосипеда і повіз у напрямку Підгайного...
О 9:00, коли всі причетні зайшли до церкви, бомби, звісно, там уже не було.
Не потрібно бути Шерлоком Холмсом, щоб зрозуміти - до зникнення бомби має бути причетним Вітя. Керівник групи з начальником міліції пішли в готель.
У своєму номері Вітя кріпко спав, зморений велопробігом до лісу і двома склянками горілки. З його обличчя не сходила посмішка - студенту-практиканту снився сон, ніби ректор інституту у заповненому вщент актовому залі вручає йому медаль "За відвагу".
Коментарі
Дописати коментар