Перейти до основного вмісту

Про Різдво

              Відразу зазначу, що я не віруючий. Так склалося. Правда, колись був пристав до комуністичної віри, але швидко зрозумів, що там дурять людей – ніякого раю на землі вони не будують і збудувати не зможуть, навіть в «отдєльно взятой странє».

Більшість релігій вчиняють мудріше – обіцяють рай після смерті. Спробуй, перевір. Мабуть тому ці релігії і існують так довго.

Зважаючи на це, чому суну носа не в свою справу? Відверто кажучи, дістали суперечки щодо дати святкування Різдва. Саме для того, щоб якось прояснити ситуацію, в першу чергу для себе, і виникла потреба про це написати (хоча, «написати» – не зовсім відповідає процесу тицяння по клавішам з літерами; «друкувати» - теж не зовсім те, вважаю, тут потрібен новий термін).

Перше, про що дізнаюся - жодна релігія, жодна церква і ніхто у світі не святкує Різдво Христове 7 січня. Для тих, хто здивується цьому твердженню, потрібно віртуально перенестися у 1582 рік, коли 4 жовтня Папою Римським Григорієм XIII був запроваджений новий календар, природно названий у його честь – григоріанським. Календар виявився на стільки вдалим, що нині, григоріанський календар ухвалений у світі як міжнародний стандарт.

Для чого ж виникла потреба у григоріанському календарі? Реформа календаря мала за мету ліквідувати зсув весняного рівнодення: від запровадження юліанського календаря до 16 століття виникла різниця в 10 днів порівняно з фактичним настанням рівнодення. Оскільки дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня, це створювало проблеми. Згідно з нововведенням Папи, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня.

Але, хто такий Папа Римський православним, коли навіть не всі католики від нього у захваті? Плювати вони хотіли і на його укази і на його календар. Та й на його самого, відверто кажучи. Щоправда, поступово, до православних діячів доходило, що Сонце не слухається їхнього юліанського календаря і поступово почали переходити на григоріанський.

Українці протримались аж 1918 року, коли Указом УНР після 15 лютого відразу настало 1 березня. Але, то світська влада, а конфесійна, знову ж таки, крім Указу Папи Римського, почала плювати і на Указ УНР, та продовжувала своє літочислення за юліанським календарем. Більше того, до сьогоднішнього дня плюють не лише на Папу і Указ, а і на рух небесних світил лише сім з шістнадцяти автокефальних Східних православних церков (Єрусалимський патріархат, Російська православна церква, Сербська православна церква, Грузинська апостольська автокефальна православна церква, Польська автокефальна православна церква, Православна церква України та Македонська православна церква — Охридська архієпископія), а також дві східно-католицькі церкви (Російська греко-католицька церква й Українська греко-католицька церква).

Ось така вимальовується картина. Перенос дати святкування Різдва нічого суттєвого не змінює, а лише вносить плутанину у голови вірян. Наприклад, Різдвяний піст, який приурочений до Різдва коли тепер починати? Як бути з рештою свят? Чому саме навколо дати святкування Різдва такий ажіотаж?

В підсумку, напрошується єдиний і вірний вихід з цієї ситуації – перехід церкви на визнаний у всьому світі стандартом – григоріанський календар.

Амінь.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...