Перейти до основного вмісту

Про випадковість

У спорті, та що там спорті(!), в усьому нашому існуванні все підпорядковане випадковості. Ми з вами існуємо в даний час і у даному місці абсолютно випадково. Маю на увазі як людство в цілому, так і конкретно кожного з нас.

 Мало хто зявляється на цей світ по плану. Як правило, майбутні тато і мама займаються усякими такими ділами, а потім:

- Вася, я беременна!

І починається. Це ж добре, як стосунки оформлені відповідно до чинного законодавства. А як ні? Що робити? Скільки нашого брата так і не побачило білий світ, ставши жертвами аборту!

 Але, вибачайте, занесло.  Повернемося до спорту. Здавалося б, які можуть бути випадковості у легкій атлетиці? Якщо ти бігаєш, як коняка, то рано чи пізно тебе помітять. Не скажіть. Це, якщо ти живеш у великому місті, у тебе кваліфікований учитель фізкультури, неподалік спортивна школа…

 А якщо ти – пацан із села, фізкультуру у тебе проводить учителька географії з багаторічним стажем, то якщо ти бігаєш навіть не як коняка, а як лось, будеш до настання пенсійного віку дуже швидко розносити свиням поїсти і далі всіх розкидати коров’яче гімно по городу. Хіба що ВИПАДКОВО тебе помітить спеціаліст, який ВИПАДКОВО опиниться у твоїй Нижній Голопупівці.

 Ну а у автоспорті, тут суцільна випадковість. Ти бігаєш, як коняка? Так це ще не все! Ти повинен мати відповідного воза – щоб і колеса не скрипіли, щоб і на вибоях не надто підскакував, щоб і активна підвіска і подвійний видувний дифузор, і аеродинамічні дефлектори новітнього дизайну…

 Навіть, якщо це все у тебе є, це ще нічого не значить. ВИПАДКОВО з'являється чувак, який не те що, як коняка, а так - коза не дорізана, зате у нього ще крутіша тачка, і гаплик усім твоїм сподіванням. Скільки талановитих гонщиків, промайнули, не залишивши сліду лише тому, що вони ВИПАДКОВО потрапили не в той час і не в ту команду.

 До чого я все це? Та до того, що оцінюючи виступ спортсменів, давайте мати на увазі основоположну у нашому Всесвіті штуку – випадковість. Адже лише завдяки їй ви підсіли на якийсь з видів спорту, потрапили на цю сторінку, читаєте ці думки, які ВИПАДКОВО прийшли мені в голову. І які я чисто ВАИПАДКОВО не видалив, вирішивши, що все це фігня (просто стало шкода витраченого часу на ось цю писанину ;)  ).  

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав