На рубежі 1960–70-х у нас з'явилися нові сусіди. У половину будинку, відібраного радянською владою у колишнього куркуля, на місце сусіда, який вибув, вселилися нові мешканці - мама із сином років п'яти. Маму звали Галина Андріївна. Народилася вона у невеликому селі, але згодом потрапила до партійно-господарської номенклатури й обіймала керівні посади на міських та районних підприємствах. Із чоловіком на той час уже розлучилася. Залишився син Ігор. Ігор відразу пристав до нас із сестрою, хоча був молодшим від мене на вісім років. Галина Андріївна, зважаючи на посаду, часто затримувалася на роботі, тому її малолітній син значною мірою виховувався вулицею. І в нас, і в селі, куди мама відвозила його на літо. У нашому домі для Ігоря навіть був свій посуд і постіль, на якій він інколи ночував. Життя змусило сина надто зайнятої мами рано стати самостійним. Коли він пішов до школи, то вже міг і грубу розтопити, і їсти зварити. Я, незважаючи на те, що був старшим, таких навичок то...