Sashkon

Невблаганно літо котилося до свого завершення. Серпень, хоч і порадував теплом, але ночі вже ніяк не хотіли нагріватися, щодня відкушуючи шматки від сонячного дня. Однієї з останніх субот літа зовсім випадково зустрів у центрі Івана - старовинного приятеля, з яким не бачилися, образно кажучи, сто років. Взяли у «Форі» пива, в'яленої риби й розмістилися в холодку на лавці біля ставка. - Цього літа «відпочивав» у санаторії - прихопило шлунок, - почав Іван, - а ти, я бачу, засмагав на морі. - З чого ти взяв? - У мене є теорія: якщо в чоловіка засмаглі ноги, значить, валявся на пляжі. - Якби я був не в шортах, то ти б і не дізнався, - відповів я і чи не вперше звернув увагу, що мої ноги дійсно, темно-коричневого кольору, а Івану сказав: - Так, був на морі. - На Чорному? Так там же цього літа неспокійно. - Ні, Ваню, не на Чорному. - А на якому? - На Адріатичному. - Та ти що? Яким чином? - Пива в нас достатньо, тож слухай, розкажу із самого початку. Ти ж знаєш, що я заочно ...

Любашу я вперше побачив на картинці в інтернеті. Лежала вона гордо, в ящику, фіолетова, в білій сорочці з прожилками, велика, як кулак. Підпис під картинкою закликав: "Бери, не пошкодуєш. Це тобі не якесь незрозуміло що. Це Любаша - витвір вітчизняних селекціонерів". І я взяв. Як не взяти Любашу? Вона виявилася ідеальною жінкою. Ну, майже. Не хворіла. Витримувала і сніжну й безсніжну зими, навесні першою вискакувала - зелена, гостра, зухвала. Не боялася ні січневих морозів, ні посухи в червні. Зберігалася до нового врожаю, не сохла, не гнила. А яка гостра! Один зубок в борщ - і це вже зовсім інший борщ. Але була в Любаші одна вада. Як у всіх красивих жінок. Вона була жадібна. В її великій, розкішній голові було всього чотири зубки. Ну п'ять. Іноді, навіть, шість - таких товстих, як поросята. І все б добре, але на моїх двох сотках за хатою особливо не розженешся. Любаші більше ніж 8-9 квадратних метрів виділити не можу. Адже ще потрібне місце і під моркву з буряками...

Шість тисяч років тому учні 7-Б класу звично розміщувалися під своїм баобабом, як раптом побачили, що Жу-жу йде до школи у трусах! Всі зашушукали між собою, але Жу-жу нічого не сказали. Не сказав і вчитель, хоча весь урок підозріло поглядав на юну модницю. Та коли за кілька днів у трусах прийшли Ку-ку та Му-му, а за ними труси почали вдягати й хлопці, вчитель звернувся до директора: - Що робити? Директор теж не знав, що з цим робити, тож послав гінця з запитом до Міністерства освіти і науки. Через три тижні гонець прибув з відповіддю: "У школі труси заборонити". Директор зібрав учнів і педагогічний колектив під актовим баобабом та зачитав відповідь МОН щодо заборони трусів. Від себе додав: - Вдома можете носити труси, шорти, штани і навіть кардигани, а до школи маєте приходити голими! До чого це я? Та до того, що різного роду заборони стали звичними для школи дуже давно. Свого часу у школі нам забороняли писати кульковими ручками, моїм дітям забороняли кори...