Перейти до основного вмісту

Про російську культуру

Росія це чорна діра, у якій у повній відповідності до Теорії відносності Ейнштейна час зупинився. Принаймні років 400 як.

Самодєржавіє, виникнувши одного разу, прижилося в дірі всерйоз і надовго. Імператори змінювали царів, генсеки імператорів, президенти генсеків, але від назви самодержця у суті чорнодірчаної політичної системи нічого не змінювалося. Ну не зовсім щоб. Звичайно, бували випадки, коли на зміну автократам приходили ліберали і навпаки, але страшенна гравітація чорної діри нівелювала коливання в дірчаному устрої і зводила їх до затухаючих.

Змінювалися лозунги: «боже царя храні» на «слава кпсс», «слава кпсс» на «можем повторіть». Проте, суть самодєржавія залишалася міцною і незмінною, як ядро чорної діри – від чорнодірчан у чорній дірі абсолютно нічого не залежало, не залежить і залежати не буде.

Разом з цим, потрібно віддати належне деяким чорнодірчанам, вдавалося таки щось творити: прозу, поезію, музику... Таких, як правило, чекали каторга, ссилка, лагєрь, тюрма… Тим не менше, такі творці в масі своїй і створили чорнодіряву культуру. Тобто культуру про чорнодірчан, для чорнодірчан, як їм жити і процвітати у чорній дірі.   

Відповідно до теорії випромінювання Бекенштайна-Гокінга, час від часу з чорної дірки вдається таки вирватися. На шматках, яким вдалося подолати гравітацію чорної діри, природно, залишаються чорнодірчани, яким не до вподоби плин часу, які хочуть назад у діру, з її дірявою культурою. Звичайно, це їх вибір, і за межами чорної діри за такий вибір, як і за сотні інших, не карають.

Проте, потрібно пам'ятати, що гравітація чорної діри нікуди не зникла. За Законом всесвітнього тяжіння Ньютона, сила притягання між двома тілами прямо пропорційна добутку їх мас. Отже, одним з способів зменшення притягання до чорної діри є зменшення власної маси, тобто відмова від широкого вжитку дірявої культури. Ви балдієте від Тютчева і Кіркорова? Ну і балдійте, інтернет вам у поміч. А вивчати діряву культуру у навчальних закладах, видавати твори дірявих діячів, рекламувати їх у ЗМІ – НАБІСА??? Щоб що? Перейнятись проблемами дірявих і самим провалитися в безодню часу?

Уже як, якимось дивом, пощастило вирватися з чорної діри, давайте звикати до життя при нормальній гравітації.

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.    

(Л. Костенко, Про плин часу)


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...
Дописати коментар
Докладніше

Про науковців

Я вже говорив, що науковці - то дуже розумні люди? Та ви й самі здогадуєтесь. Так влаштуватися в житті дано не кожному. З науковцями в цьому плані  можуть посперечатись лише попи: чи переконаний у тому що робиш – то таке, головне – на посаді і при окладі. Що ще ріднить науковців з попами, то те, що перші теж починають з віри. От, повірив у якусь фігню, і давай її досліджувати! Провів досліди, обчислення, бах – а ніхріна! Не воно! Вся віра й пропала. Але, не страшно, роботу можна продовжувати. Раптом щось синтезуємо, чи навпаки – розкладемо. А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо… Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до ге...
Дописати коментар
Докладніше

Дипломат

Закінчувались 80-ті. Билась у передсмертних конвульсіях перша у світі країна робітників і селян. Експеримент по побудові комунізму в одній, окремо взятій країні, добігав кінця. Шкода лише, що не «кашоварам» довелося «розсьорбувати кашу», заварену ними в далекому 17-му. Припиняли роботу промислові гіганти, заводи, фабрики, колгоспи і радгоспи, продукція яких, крім партії і уряду, була нікому не потрібна. На їх місце почали приходити кооперативи, приватні і спільні підприємства, акціонерні товариства, які утворювались і розмножувались, як кролики. Підприємливих людей у країні виявилось не так уже й мало. Головною галуззю ставала торгівля. Були, звісно, й такі, хто не хотів занадто заморочуватись. Їм потрібно було усе й відразу. *   *   * Сашко повертався з бібліотеки пізно ввечері – готувався до семінару з будматеріалів. Дорога до гуртожитку пролягала через парк. Поодинокі, дивом уцілілі ліхтарі місцями освітлювали центральну алею. В голові, завантажена за вечір інфо...
Дописати коментар
Докладніше