Я вже говорив, що науковці - то дуже розумні люди? Та ви й самі здогадуєтесь. Так влаштуватися в житті дано не кожному. З науковцями в цьому плані можуть посперечатись лише попи: чи переконаний у тому що робиш – то таке, головне – на посаді і при окладі. Що ще ріднить науковців з попами, то те, що перші теж починають з віри. От, повірив у якусь фігню, і давай її досліджувати! Провів досліди, обчислення, бах – а ніхріна! Не воно! Вся віра й пропала. Але, не страшно, роботу можна продовжувати. Раптом щось синтезуємо, чи навпаки – розкладемо.
А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо…
Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до геніїв! Якби ту лапшу, яку вони розвішують, можна було б вживати в їжу, на сільському господарстві і харчовій промисловості можна сміливо ставити хрест.
Але, повернемось до науковців. Їх існує дві категорії – практики і теоретики. Першим трохи гірше, там треба показувати якісь результати. А от теоретикам – красота. Пиши, малюй – що хоч! Ніхто ж не перевірить, ти ж на передньому краї науки. Хтось там щось заперечує? «Та то фігня, шо він понімає? Він же ж не бачив останніх моїх рощотів! Я ж на останньому симпозіумі виступив з докладом, він шо, його не слухав?» Ну, і в такому ж дусі можна захистити кандидатську і докторську, дослужитись до академіка, стати корифеєм, залишити після себе учнів, які теж не дурні, і мріють стати корифеями. Тож, як хто надумається йти в науковці, послухайте мене – ідіть у теоретики.
Та й практики живуть – дай Бог кожному. Ось доказ. У старших класах школи виписували мені батьки журнал «Техника молодежи». З нього запам’ятався матеріал про одного закордонного науковця. Той працював над літальним апаратом, якому для польоту зовсім не потрібна енергія. Весь фокус у чому? Дно апарату має таку форму, що промінь лазаря, направлений на нього, відбивається вертикально вниз, цим самим утримуючи апарат, який зовні схожий на дзиґу, в повітрі. Такий апарат, за задумом, має рухатись вздовж ланцюжка наземних лазарів, які його по черзі підсвічують. Цікава ідея, правда ж? І мені цікава, бо запам’яталась надовго. А ще запам’яталось, що цей науковець досяг таких успіхів, що його «дзига» тримається в повітрі уже аж 1 сек. (одну секунду)! Ну, що ж, людина лише починає.
Ця історія для мене так би і закінчилась, якби через тридцять років не почав дивитися канал «Discovery». Дивися собі та й дивився, а тут раптом – гоп – знайома «дзиґа»! А поряд науковець, уже з бородою і пузцем… Подробиці опускаю, а саме головне – «дзиґа» тримається в повітрі 3 сек.! Правда, на вертикальній дротині, про горизонтальне переміщення, в такому випадку, не йдеться. Значить чуваку вистачить роботи до кінця життя. От влаштувався! За тридцять років – додав 2 секунди! І це ж всі ці тридцять років когось переконує, що без «дзиґи» людство ніяк не обійдеться. І хтось же вірить і платить. Судячи з вигляду науковця – платить не погано.
З цієї історії можна зробити висновок: в наукових колах головне не те, чим ти займаєшся, а те як ти зумієш переконати спонсора, що саме твоя робота принесе користь, славу, дивіденди, престиж і т.д.
Ще одна історія. Не забули, що таке Ейяф'яллаєкулль? Це так ісландці назвали вулкан, який на початку 2011 року запухкав так, що польоти літаків довелося відміняти. Слухаю по радіо науковця, який у зв'язку з цим пухканням стверджував, що літа в 2011 році не буде! Вулканічний пил, який поширився над великою частиною Європи, буде доволі довго знаходитись у верхніх шарах атмосфери, і перешкоджатиме проникненню сонячного тепла. Як тут не повірити, як таке каже науковець? Мабуть багато, з тих, хто його послухав, перенесли відпустки, не поїхали на море, не посадили картоплю…
Аж тут, літо 2011 року видалось напрочуд жарким! Що за діла? Який же ти науковець, блін? Уже серпень, спека не спадає, слухаю ще одного науковця, який пояснює причину такої аномалії. Виявляється у всьому винен все той же Ейяф'яллаєкулль! Справа, за його версією, виявляється, в тому, що вулканічний пил перешкоджає охолодженню земної поверхні вночі! ОТАК!!!
З цієї історії можна зробити висновок: краще пояснювати те, що відбулось, ніж передбачати події наперед. Проте, від того, що передбачення збуваються (буває й так), можна отримати солідний куш. Тож варто ризикнути.
Ну, ці хлопці хоч видимої шкоди нашим організмам не приносять. А якщо згадати про науковців від медицини? Отут уже не відкрутишся. Приходиш до такого, а він: «Який дурень тобі це призначив? Викинь, це ж отрута! Від неї - цироз, психоз і авітаміноз! Глуши, краще цефазолін, гентаміцин і нафталін!».
Глушу, а що зробиш? Через рік попадаю до науковця, який призначив «отруту». Той хапається за голову: «У професора що, дах поїхав? Тобі ж цього не можна, у тебе ж остеохондроз, педікульоз і поскостопіє!»
Знайомо? І як тут бути? Не серйозне – само пройде, а від серйозного ніякий професор не допоможе? Та, так, в принципі, і живемо.
Шкодую за одним – пізно дотумкав, як чудово бути науковцем. Якби вернути років тридцять, неодмінно пішов би в науку. А шо? Нахабства, правда, не вистачає, ну то таке, справа наживна.
А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо…
Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до геніїв! Якби ту лапшу, яку вони розвішують, можна було б вживати в їжу, на сільському господарстві і харчовій промисловості можна сміливо ставити хрест.
Але, повернемось до науковців. Їх існує дві категорії – практики і теоретики. Першим трохи гірше, там треба показувати якісь результати. А от теоретикам – красота. Пиши, малюй – що хоч! Ніхто ж не перевірить, ти ж на передньому краї науки. Хтось там щось заперечує? «Та то фігня, шо він понімає? Він же ж не бачив останніх моїх рощотів! Я ж на останньому симпозіумі виступив з докладом, він шо, його не слухав?» Ну, і в такому ж дусі можна захистити кандидатську і докторську, дослужитись до академіка, стати корифеєм, залишити після себе учнів, які теж не дурні, і мріють стати корифеями. Тож, як хто надумається йти в науковці, послухайте мене – ідіть у теоретики.
Та й практики живуть – дай Бог кожному. Ось доказ. У старших класах школи виписували мені батьки журнал «Техника молодежи». З нього запам’ятався матеріал про одного закордонного науковця. Той працював над літальним апаратом, якому для польоту зовсім не потрібна енергія. Весь фокус у чому? Дно апарату має таку форму, що промінь лазаря, направлений на нього, відбивається вертикально вниз, цим самим утримуючи апарат, який зовні схожий на дзиґу, в повітрі. Такий апарат, за задумом, має рухатись вздовж ланцюжка наземних лазарів, які його по черзі підсвічують. Цікава ідея, правда ж? І мені цікава, бо запам’яталась надовго. А ще запам’яталось, що цей науковець досяг таких успіхів, що його «дзига» тримається в повітрі уже аж 1 сек. (одну секунду)! Ну, що ж, людина лише починає.
Ця історія для мене так би і закінчилась, якби через тридцять років не почав дивитися канал «Discovery». Дивися собі та й дивився, а тут раптом – гоп – знайома «дзиґа»! А поряд науковець, уже з бородою і пузцем… Подробиці опускаю, а саме головне – «дзиґа» тримається в повітрі 3 сек.! Правда, на вертикальній дротині, про горизонтальне переміщення, в такому випадку, не йдеться. Значить чуваку вистачить роботи до кінця життя. От влаштувався! За тридцять років – додав 2 секунди! І це ж всі ці тридцять років когось переконує, що без «дзиґи» людство ніяк не обійдеться. І хтось же вірить і платить. Судячи з вигляду науковця – платить не погано.
З цієї історії можна зробити висновок: в наукових колах головне не те, чим ти займаєшся, а те як ти зумієш переконати спонсора, що саме твоя робота принесе користь, славу, дивіденди, престиж і т.д.
Ще одна історія. Не забули, що таке Ейяф'яллаєкулль? Це так ісландці назвали вулкан, який на початку 2011 року запухкав так, що польоти літаків довелося відміняти. Слухаю по радіо науковця, який у зв'язку з цим пухканням стверджував, що літа в 2011 році не буде! Вулканічний пил, який поширився над великою частиною Європи, буде доволі довго знаходитись у верхніх шарах атмосфери, і перешкоджатиме проникненню сонячного тепла. Як тут не повірити, як таке каже науковець? Мабуть багато, з тих, хто його послухав, перенесли відпустки, не поїхали на море, не посадили картоплю…
Аж тут, літо 2011 року видалось напрочуд жарким! Що за діла? Який же ти науковець, блін? Уже серпень, спека не спадає, слухаю ще одного науковця, який пояснює причину такої аномалії. Виявляється у всьому винен все той же Ейяф'яллаєкулль! Справа, за його версією, виявляється, в тому, що вулканічний пил перешкоджає охолодженню земної поверхні вночі! ОТАК!!!
З цієї історії можна зробити висновок: краще пояснювати те, що відбулось, ніж передбачати події наперед. Проте, від того, що передбачення збуваються (буває й так), можна отримати солідний куш. Тож варто ризикнути.
Ну, ці хлопці хоч видимої шкоди нашим організмам не приносять. А якщо згадати про науковців від медицини? Отут уже не відкрутишся. Приходиш до такого, а він: «Який дурень тобі це призначив? Викинь, це ж отрута! Від неї - цироз, психоз і авітаміноз! Глуши, краще цефазолін, гентаміцин і нафталін!».
Глушу, а що зробиш? Через рік попадаю до науковця, який призначив «отруту». Той хапається за голову: «У професора що, дах поїхав? Тобі ж цього не можна, у тебе ж остеохондроз, педікульоз і поскостопіє!»
Знайомо? І як тут бути? Не серйозне – само пройде, а від серйозного ніякий професор не допоможе? Та, так, в принципі, і живемо.
Шкодую за одним – пізно дотумкав, як чудово бути науковцем. Якби вернути років тридцять, неодмінно пішов би в науку. А шо? Нахабства, правда, не вистачає, ну то таке, справа наживна.
Коментарі
Дописати коментар