Перейти до основного вмісту

Вася і Гриша

Незважаючи на значні досягнення і беззаперечну майстерність, Шумахер, якось, не зайшов Васі. Вася вболівав за Хаккінена. Сезон видався доволі напруженим, якраз через протистояння цих двох.

Після блискучої перемоги в Угорщині, і трьох липневих сходів головного суперника, здавалося, ніщо і ніхто не завадить Хаккінену взяти третій титул.
Вася з нетерпінням чекав Бельгії, і тут такий облом. Через проблеми з постачанням металу, цех простояв два тижні, і тепер доводилось надолужувати згаяне без вихідних.
Зранку Вася побазарив з майстром про те, що він після обіду злиняє – мов, домашні обставини. Майстер, звісно, ні в яку - решта теж захоче злиняти після обіду, видумавши собі "поважні причини". Зійшлися на тому, що як тільки Вася виконає норму – 20 болтів, може звалювати.
У цей час, Людка – Васіна жінка, користуючись відсутністю чоловіка, дзвонить сусіду Гриші і інформує того, що Вася поїхав на весь день на роботу. А далі, видумуючи різну нісенітницю, типу у неї кран потік на кухні, сподівається на таємні від чоловіка інтимні стосунки.
"Вася мені друг, - думає Гриша, розгадавши справжні наміри Людки і виправдовуючи для власної совісті не дуже пристойний майбутній вчинок, - але ж ініціатива не моя. Нічого ж поганого в тому нема, якщо задовольниш прохання жінки друга. Правда ж?"
Тим часом, Вася виточив двадцятого болта і мерщій додому. А тут - класика жанру: Людка у ліжку, голий Гриша у шафі. Та Вася на це жодної уваги, йому зараз головне, що там у Спа?
А там уже події йдуть до завершення, до фінішу всього п'ять кіл. Шумахер попереду, за ним Хаккінен, який хоч і швидший за німця на прямих, але у поворотах відстає. Ех, якби Кемель був на кілька метрів довший, все б вдалося. Ось черговий вихід на пряму, попереду чийсь БАР, здається Зонти. Той зміщується праворуч, і Міхаель об'їжджає колового по лівій бровці траси, тоді як Міка в останній момент «пірнув» у щілину, що залишилася між БАР і узбіччям праворуч — і обганяє обидва автомобілі! Так, так, це був той самий легендарний подвійний обгон Мікі Хаккінена, який багато хто і сьогодні вважає "обгоном сторіччя".
- Ні х*я собі! - лунає в унісон від тєліка і з шафи, де Гриша через щілину теж спостерігав за гонкою в Бельгії.
Вася прилип до телевізора, чекаючи на повтор, а Гриша, вискочивши з шафи і одягаючись на ходу у поданий Людкою приховано від чоловіка одяг, теж не відриває погляд від екрану:
- Ти це бачив!?
З німецького пожвавленого коментаря зрозуміло лише одне слово: "фантастіш !", повторене кілька разів.
Далі, друзі у піднятому настрої вітають Хаккінена і один одного з заслуженою перемогою, відзначають її застіллям, і вже коли стемніло, розходяться задоволені один одним і результатом гонки.
Знесилений зміною на заводі та надмірно вжитим алкоголем Вася засинає, щойно діставшись до ліжка.
А на ранок, збираючись на роботу, раптом спитав, остаточно заспокоєну таких перебігом подій Людку:
- А я не поняв, де вчора Гриша взявся?
Проте, не будемо втручатися у сімейні розборки. По-перше, це не тактовно, а по-друге, вони не мають жодного відношення до Формули 1.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав