Перейти до основного вмісту

Новий рік

У комунальній квартирі номер вісімнадцять готувалися до зустрічі Нового 1976 року. До семи вечора господині всіх шести кімнат зійшлися на кухні, що наповнювалась різноманітними ароматними, серед них можна було вловити які завгодно - від салатів до борщу. Незважаючи на відкриті кватирки, у кухні стояла неймовірна спека. Палали всі конфорки на плитах, де кипіли, варилися, смажилися, шкварчали різноманітні страви, а тьотя Вєра у додачу до всього пекла пиріг у духовці. 

На підхваті у жінок маталися діти і чоловіки. Останні ще й періодично заскакували до кімнати Сергієнків, де завбачливий Вітя дістав приховану з літа трилітрову банку самогону...

Галина Сергіївна, щоб якось запобігти конспіративній пиятиці чоловіка, Петра Івановича, всілякими доступними їй способами намагалася тримати того під контролем, навантажуючи різними "принеси-подай". 

Якраз, коли Петро Іванович за завданням жінки готувався наточити ножа, у кухні пролунав вибух. Металева кришка підскочила ледь не до стелі, а по підлозі потекла рідина з різким неприємним запахом.

- Людко, це твої! - оговтавшись від несподіваного вибуху визначила Галина Сергіївна господарку консервації, - я ж тобі казала, пастєрізуй!

Людка полізла з тряпкою під стола прибирати наслідки вибуху, а Галина Сергіївна, і їй і всім присутнім, розхвалювала себе, яка вона вправна господиня:
- А, от, у мене концервація нікада не зривє, стоїть до хвівраля і ще довше. А якби у мене був погрєб, як у моєї мами у Мрині, то стояла б до лєта...

Поступово кухня порожніє. Мешканці комунальної квартири номер вісімнадцять розходяться по своїх кімнатах до своїх телевізорів. 

А там - "Солом'яна шляпка", Леонід Ілліч з курантами і гімном а за ними "Голубий огоньок". 
Галина Сергіївна, не досидівши до його завершення, пішла спати, а Петро Іванович залишився чекати "Зарубіжну естраду" - дуже вже йому хотілося побачити, яка ж вона є та АББА, такі 
хороші пісні вона співає.

Йшла третя година ночі, і Петро Іванович під монотонні звуки чужої естради почав дрімати, аж раптом у шафі біля вікна щось бахнуло. Сну, як і не було. Ще не відчиняючи дверцята, побачивши як по підлозі розтікається рідина з різким неприємним запахом, все зрозумів. Підійшов до ліжка, смикнув жінку за плече:
- Галю, вставай, уже хвівраль...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав