Перейти до основного вмісту

Коля

У общазі №6 Політеху жив Калі Курманбеков. Для простоти всі його звали Коля.
Коля відрізнявся тим, що позичав гроші і не віддавав. Знали про таке не лише в общазі, а багато хто і в інституті. Це дивувало ще й тому, що у далекому Казахстані у батька Колі було 1000 овець, 300 коней і 20 верблюдів. Про це Коля щоразу нагадував викладачам перед здачею екзаменів, і додавав:
- Якщо щось треба - звертайтеся.
А ще ходили чутки, коли Коля вступив до Політеху тато йому пообіцяв: "будеш вчитися на "5" - куплю тобі чорну Волгу, будеш вчитися на "4" - куплю тобі білу Волгу, а будеш вчитися на "3" - куплю тобі зелену Волгу, і будеш їздити на ній, як дурень". Щоправда, до третього курсу ніякої машини у Колі ще не було.
Періодично Колю били ті, кому він заборгував солідні суми, проте, це мало допомагало.
І ось після зимової сесії у мешканців общаги №6 визрів план, як стягнути борги з жадібного Курманбекова.
Підготовча робота серед постраждалих тривала більше тижня, а в день "Х" з самого ранку сусіди по кімнаті, дивлячись на Колю здивовано запитували:
- Коля, а що у тебе з головою?
Той не надав цьому особливого значення та пішов умиватися. Присутні там теж здивувалися з розмірів Коліної голови, хоча у дзеркалі він бачив, що з головою все у порядку.
Серйозні сумніви щодо розмірів голови, взяли Колю коли він намагався одягнути свою шапку і вона на нього не налазила. (Потрібно сказати, що напередодні конспіратори її вшили).
В інституті Коля уже розхвилювався по справжньому, коли й там дехто дуже підозріло дивився на нього, і цікавився, що з ним.
Коля пішов у студентську поліклініку. Лікар, оглянувши пацієнта не повідомив тому нічого конкретного, лише сказав, що потрібно спостерігати перебіг хвороби, і замірявши Коліну голову, порадив підійти через місяць.
Коля серйозно розхвилювався, ночами став погано спати. Сусіди по кімнаті порадили йому звернутися до екстрасенса, і під великим секретом повідомили адресу, по якій екстрасенс приймає.
У екстрасенса перевтілився один з місцевих студентів, який у себе вдома прийняв "хворого".
"Екстрасенс", звісно, розповів, що у Колі дуже серйозна хвороба, яка може закінчитися летально, але він спробує його вилікувати. Щоправда, лікування це не з дешевих, попередив "екстрасенс".
Лікування дійсно було не з дешевих, тому що за 10 сеансів Коля не тільки "вилікувався", а й оплатив усі свої борги. "Екстрасенс" передавав зароблене постраждалим по заздалегідь наданому йому списку.
Чи здогадався Коля, що його розіграли, чи ні - невідомо, але після "лікування" грошей більше не позичав. Скоріше за все через те, що у борг йому уже ніхто не давав.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...