Права

- Так, розпишись тут, тут, тут, тут і тут, - тицяв пальцем інструктор у порожні клітинки такої ж порожньої сторінки.
- За що це, - поцікавився я?
- За години водіння.
- Так ми ж нікуди не їздили.
- Ще наїздишся.
На цьому перше практичне заняття з водіння автомобіля закінчилося.
Було ще одне, на якому я проїхав 10 метрів, після чого інструктор похвалив:
- Геніально! Ти їздиш, як професіонал. Вилазь.
А ще, що я виніс з практичних занять - настанову інструктора:
- На ДАІшника ніколи не дивись!
На цьому практичні заняття закінчилися і до екзаменів я інструктора більше не бачив.
Побачив його перед екзаменами:
- Здавати будеш? - прошепотів він.
- Звісно. А хіба що я роблю?
- Ні, конкретно здавати, по 50 гривень.
- Для чого? Теорію я знаю, а воджу геніально. Ви ж самі сказали.
У підсумку, теорію я здав, а на практиці мене завалили.
Ще тричі намагався здати практику, але безрезультатно.
Перед четвертою спробою знайшов інструктора:
- Я хочу здати.
- Здавай, - простягнув той руку долонею догори.
Після чого я здав, хоча рушив з другої, замість лівого повороту ввімкнув правий, а загальмував так, що ДАІшник, який приймав екзамен, ледь не дістав головою лобове скло.
- Ваша задача не навчитися, а здати, - сказав інструктор, поздоровляючи мене з отриманням посвідчення водія.