Перейти до основного вмісту

Урок історії (п'єса)

 

Дійові особи:

Кароліна Денисівна - вчителька

Фекла Петренко - п'ятидесятниця

Мотрона Швець - п'ятидесятниця

Никифор Андріюк - п'ятидесятник

Омелян Сергієнко - двадцятник

Кіберик - кібернетичний оцінювач знань.

 

Дія перша.

2222 рік. В джакузі з піною лежить Кароліна Денисівна, тихо побулькують струї гідромасажу.

Перед нею на пів стіни монітор, на якому розміщені аватарки учнів.

 

Кароліна Денисівна: Діти, починаємо урок історії. Як завжди, перед вами світлина - загадка. Хто знає, що це? (помахом мокрої руки з піною виводить на монітор зображення дискового телефонного апарату зразка 1970-х років).

Ще не встигла з'явитися картинка, як під аватаром Никифора Андріюка заблимав зелений індикатор.

Кароліна Денисівна: Бачу, Никифоре, ти знаєш. Хотілося б послухати інших.

За кілька секунд зелений індикатор спалахнув і під аватаром Фекли Петренко.

Кароліна Денисівна: Так, Фекло, відповідай.

Фекла Петренко: Це високочастотний генератор низькочастотних хвиль!

Кароліна Денисівна: Ну як можна, Фекло? Звичайно ні. Який ще генератор? Ось, Кіберик ставить тобі за цю відповідь 36.

Ще бажаючі? Мотроно, а ти що скажеш?

Мотрона Швець: Ну-у-у, я думаю... Це адронний колайдер. Так, це зовсім маленький адронний колайдер!

Кароліна Денисівна: дуже схоже, але відповідь не вірна. Що показує Кіберик?

Кіберик: 41.

Кароліна Денисівна: О, Омелян, тебе я давно не питала. Проясни нам, що ж таке зображено на цій картинці?

Омелян Сергієнко: Так це ж телефон.

Чутно сміх дітей, а Кароліна Денисівна ледь не з головою занурилася у ванну.

Кароліна Денисівна: Ти нічого дурнішого не міг придумати? Ти що, не знаєш, як виглядає телефон? Що, Кіберик ставить тобі 22? Я б поставила тобі на десяток менше! Никифоре, скажи вже правильну відповідь.

Никифор Андріюк: Це бюстгальтер!

Кароліна Денисівна: Вірно, молодець! А детальніше, як його приміняли?

Никифор Андріюк: Його носили на собі древні люди. Оцю нижню частину одягали на плечі, а верхню - на голову, захищаючи вуха, щоб вони не мерзли.

Кароліна Денисівна: Вірно. А диск з цифрами для чого?

Никифор Андріюк: це, щоб змінювати розмір бюстгальтера, бо вуха у людей бувають різних розмірів.

Кароліна Денисівна: Молодець, відповідь вичерпна! Ось і оцінка у тебе відповідна - 50.

На цьому діти, урок закінчено. Повторіть параграф 382, завтра будемо розглядати тему, про те, як древні люди відучили колорадського жука від картоплі і привчили його до споживання пирію.

Завіса.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...

Про науковців

Я вже говорив, що науковці - то дуже розумні люди? Та ви й самі здогадуєтесь. Так влаштуватися в житті дано не кожному. З науковцями в цьому плані  можуть посперечатись лише попи: чи переконаний у тому що робиш – то таке, головне – на посаді і при окладі. Що ще ріднить науковців з попами, то те, що перші теж починають з віри. От, повірив у якусь фігню, і давай її досліджувати! Провів досліди, обчислення, бах – а ніхріна! Не воно! Вся віра й пропала. Але, не страшно, роботу можна продовжувати. Раптом щось синтезуємо, чи навпаки – розкладемо. А буває бах – і співпало, віра підтвердилась практикою! Проте, це дуже рідко і за таке, як правило, в Стокгольмському концерт-холі 10 грудня кожного року король Швеції премію вручає. Але ж, скільки тих премій і скільки науковців? На всіх, звісно, не вистачить. А дома жінка, діти і це добре, як теща живе окремо… Є ще одна категорія розумних людей – ворожки, цілителі, народні синоптики, астрологи. Цих з повною відповідальністю можна віднести до ге...

Дипломат

Закінчувались 80-ті. Билась у передсмертних конвульсіях перша у світі країна робітників і селян. Експеримент по побудові комунізму в одній, окремо взятій країні, добігав кінця. Шкода лише, що не «кашоварам» довелося «розсьорбувати кашу», заварену ними в далекому 17-му. Припиняли роботу промислові гіганти, заводи, фабрики, колгоспи і радгоспи, продукція яких, крім партії і уряду, була нікому не потрібна. На їх місце почали приходити кооперативи, приватні і спільні підприємства, акціонерні товариства, які утворювались і розмножувались, як кролики. Підприємливих людей у країні виявилось не так уже й мало. Головною галуззю ставала торгівля. Були, звісно, й такі, хто не хотів занадто заморочуватись. Їм потрібно було усе й відразу. *   *   * Сашко повертався з бібліотеки пізно ввечері – готувався до семінару з будматеріалів. Дорога до гуртожитку пролягала через парк. Поодинокі, дивом уцілілі ліхтарі місцями освітлювали центральну алею. В голові, завантажена за вечір інфо...