Відношення до поезії у мене не однозначне. Оці всі садки - хмарки, сонечко - віконечко і інші сюсю - мусю, гарно, але, якось, не заходить.
Інша справа - конкретика, реальність, якою б неприємною вона не була.
Ось, наприклад:
На п'янці був,
І пиво дув,
З вином мішаючи горілку.
Горлав, як псих,
Та все ж затих,
Заснувши мордою в тарілку.
А вранці встав
І не впізнав
Місцевість, де упав у сплячку.
Башка гуде,
Й хвилює де
Дістать грошей на похмелячку?
Життя іде,
І приведе
До друзів, що наллють ранкову.
Найкраще так
Ось, на дурняк
Оклигать, щоб напитись знову.
А потім - ще,
А потім - ще,
І знов нажрешся, як свинота.
Оце така,
Ой, не легка
Єдина в алкаша турбота.
- Нам це нащо?
І автор що
Хотів сказати цим віршем?
- Хотів сказать
І показать,
Як тяжко бути алкашем.
Коментарі
Дописати коментар