Перейти до основного вмісту

Хімік з Носівки



Років 30 тому до будинку мого приятеля з Носівки провели природний газ. Будучи людиною допитливою, згадавши шкільні уроки хімії, він прийшов до висновку, що з метану, який є складовою частиною природного газу, можна отримати спирт. Для чого потрібен спирт, сподіваюсь, пояснювати не треба, а щодо хімічного процесу, буде не зайвим нагадати:
СН4 + Н2О → С2Н5ОН
де СН4 – метан;
Н2О – вода;
С2Н5ОН – етиловий спирт.
Тобто, все видавалося доволі простим: змішай воду з газом і отримаєш спирт!
Для проведення досліджень був виділений тазок з водою і шматок гумового шлангу.
Дослід №1 тривав секунд 30. В тазку побулькало гарно, але відбори проб води алюмінієвою кружкою об’ємом 300 мл. показали, що смак води мало змінився, а запах набув вонючого характеру. Висновок з досліду №1 був очевидним – потрібно збільшити час експерименту.
Дослід №2 тривав близько 3 хвилин. Експериментатор відчув легке запаморочення, і в передчутті досягнення мети, зняв пробу безпосередньо - прямо з тазка. На смак, то була вже не вода, але й до спирту отриманій рідині було дуже далеко. Зрозумівши, що запаморочення було викликане загазованістю кухні, досліди вирішено було продовжити на вулиці.
Дослід №3 проводився за допомогою трьох шматків шлангу, з’єднаних в один та виведеного через вікно надвір. В якості резервуару з водою цього разу виступало 12 літрове відро з оцинкованої сталі. Дослід тривав 30 хв. Проби відбирались інструментарієм з досліду №1.
Після відчуття запаху отриманої рідини, перевіряти її на смак не було ніякого бажання, тому відібрану пробу в кількості приблизно десь 1/3 кружки, було вирішено підпалити. Загориться – значить спирт!
Не хвилюйтесь, з точки зору техніки безпеки все було зроблено правильно: газ перекрито, відстань від відра метрів 15. Підпалити рідину в кружці так і не вдалося, з чого був зроблений висновок – з води і газу шляхом їх змішування можна отримати лише вонючу рідину.
Як ви пам’ятаєте, мій приятель був людиною допитливою, тож пішов до бібліотеки, почитав відповідну літературу, і встановив, що з метану можна отримати спирт за умови тиску 100 атмосфер і температури 300-500 градусів Цельсія.
Ну й добре що так, вирішив мій приятель. А то, якби так легко можна було отримати спирт із газу, невідомо, щоб б воно з нами сталося.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...
Дописати коментар
Докладніше

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...
Дописати коментар
Докладніше

Ковчег у камені

(уривок із хронік Глибокої Цивілізації) Світ нагорі мертвий. Колись, дуже давно, там були океани, дерева, вітер. Там жили істоти, які називали себе людьми. Вони ходили босоніж по траві, сміялися під дощем, дивилися на зірки, не знаючи, що ті — вогні їхньої долі. Але коли Сонце роздулося, поглинуло Меркурій, випалило Венеру і злизало атмосферу Землі, люди вже були готові. Вони спустилися під землю. Ми — їхні нащадки. І ми вже не люди в їхньому сенсі. Ми стали іншими. Глибоко під колишніми континентами лежать Міста-Камені. Кожне — як метелик у коконі. Вони живляться геотермальним теплом, циркулюють воду в замкнених колах, створюють кисень у фотобіореакторах, вирощують їжу в грибних садах. Біолюмінесцентні стіни світять м’яко, наче згадка про Сонце. Ми більше не потребуємо зірок. Інтелект людства зберігається в Хроносховищах — великих архівах пам’яті, де думки і спогади записані в кварцових матрицях. Діти вчаться говорити не словами, а світлом і ритмом — ми розуміємо одне одного глиб...
Дописати коментар
Докладніше