Перейти до основного вмісту

На все життя



«Фізкультура продовжує життя
на п'ять років, але ці п'ять років
потрібно провести в спортзалі»
(М. Жванецький)
Як і в багатьох чоловіків, хто мало піклується про своє здоров'я (а що про нього піклуватись, коли воно є?), після сорока у заступника начальника цеху Прокопенка Григорія Івановича почалися проблеми зі здоров'ям. Не те, щоб щось хронічне: то ангіна, то кашель, то поперек… Здавалося б дрібниці, але, часто. Особливо взимку.
А минулої осені, коли вже всі перейшли на куртки і пальта, Прокопенко приїжджав на роботу в одному піджаку. Як виявилось, для зміцнення здоров'я хтось йому порадив загартовуватися. Ще з літа, кожного ранку Григорій Іванович разом з такими ж ентузіастами, почав купатися в річці. А річка від його дому кілометра за три! Купання продовжувалось і взимку в ополонці. В результаті - жодного лікарняного за цей період! Аж тут, в кінці грудня, Прокопенко на роботу не вийшов. Пішли чутки, що Григорій Іванович застудився. Але в це мало хто повірив. Як «морж» може застудитись!? Проте ці чутки підтвердив сам Прокопенко, вийшовши на роботу в переддень Нового року.
- Як же так сталося, - спитав його на Новорічній вечірці?
- Розумієш, запив, купатися не ходив, а через тиждень вранці скупався, а на вечір стало зовсім кепсько, поміряв температуру – сорок!
*  *  *
Цього літа сиділи поряд на профспілкових зборах, поговорили про те, про се, зайшла мова й про загартовування.
- То що, Григорію Івановичу, розпочав сезон?
- Ні, з мене вистачить!
І тут колишній «морж» висловив, як на мене, дуже слушну думку, якою хочу поділитися з усіма:
«Якщо вирішив знущатися з себе, якщо хочеш, щоб це знущання принесло результат, то воно має тривати безперервно все життя». 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Фарширована риба (не рецепт приготування)

Не знаю, що там воно вийде з НУШ (нова українська школа), а з СУШ (стара українська школа) повиходило невідомо що. НУШ говорить, що з СУШ виходить фарширована риба:   «Сьогодні у нас дві проблеми в навчанні. Перша – це перевантаженість предметами. Однозначно такого обсягу не може бути. І друга проблема – те, що ми даємо суто навчальний матеріал. Випускник нашої української школи не вміє застосувати набуті знання в житті. Він, як фарширована риба, розумієте? Нібито і риба, але не плаває». І дійсно - не плаває. Переконуєшся в цьому, коли знаходишся у соціально-мережному середовищі. Так і хочеться спитати «Чому вас у школі вчили?» А, так, знаю - Теорема Піфагора, Закон Бойля — Маріотта, клімат Венесуели… З останнім, воно зрозуміло – пережитки минулого.  У совку за «залізною завісою» Венесуелу можна було побачити лише у «Клубі кіноподорожей». Сьогодні, ж кому цікава Венесуела, може поїхати та наочно переконатися, який там клімат, а кому Венесуела, як кажуть, і нахрін не потрі...