Небезпечне покоління

Для покоління тих, хто народився у XXI столітті, ми, ті, кому 60+, маємо здаватися небезпечними людьми. Ми влаштовані зовсім інакше. У сім’ї нас усьому навчили ще до двох років, у п’ять нам вже довіряли ключі від хати. У сім ми готували повноцінну їжу, а у дев’ять були практично самостійними.
Влітку зранку йшли з дому на світанку й не поверталися до заходу сонця: пили воду з колодязя чи навіть із річки, їли немиті ягоди, ходили в ліс, орієнтуючися по сонцю, розпалювали багаття й пекли в попелі картоплю, лікували подряпини подорожником, підтиралися лопухом, стрибали на землі, нашкрябавши на ній квадратики, читали книги (ті самі, що в твердій обкладинці й з листочками), уміли рахувати в умі, думати й робити висновки.
А ще вистоювали довжелезні черги за молоком, від ранньої весни до пізньої осені працювали на городі, потай курили в кущах за хатою, тягнули додому різний непотріб (раптом згодиться), ремонтували все, що існує в природі...
А сьогодні, коли сили та енергія уже не ті - у нас з'являються нові знайомі: кардіолог, невролог, офтальмолог, уролог, медсестри, фельдшер, водій швидкої... Дехто встигає завести тимчасову дружбу навіть з самим Ісусом Христом.
Пережили совок, перестройку, "лихі дев'яності", переживемо і війну.
Як не крути - небезпечне покоління.