Життя, така хитра штука, що без стимулів, без позитиву воно нічого не варте.
Спочатку радієш просто тому, що побачив щось нове, цікаве. Потім отримуєш задоволення від уміння читати, писати, від спілкування з друзями, від першого кохання, від закінчення школи...
Далі - від здобуття професії, від цікавої роботи, від того, що знайшов свою половинку, від перших слів і кроків своїх дітей, від їхніх успіхів у навчанні та роботі.
Потім - ті самі приємні відчуття від успіхів онуків, щастя від самого їхнього існування...
І приходить старість, з усім букетом "приємностей", і одного разу виринає з глибини свідомості думка: "Як усе набридло. Може, досить?"
Так закінчується життя.
Для віруючих, щоб полегшити це відчуття, придумали "Царство Небесне". Але, якщо припустити, що воно існує, - що там? Що буде рухати тобою, щоб не набридло жити вічно?
Зрозуміло, є всьому початок, є всьому кінець. Ніхто не питав нас, чи хочемо ми прийти у цей світ, і ніхто не запитає, чи готові ми його залишити...
Спочатку радієш просто тому, що побачив щось нове, цікаве. Потім отримуєш задоволення від уміння читати, писати, від спілкування з друзями, від першого кохання, від закінчення школи...
Далі - від здобуття професії, від цікавої роботи, від того, що знайшов свою половинку, від перших слів і кроків своїх дітей, від їхніх успіхів у навчанні та роботі.
Потім - ті самі приємні відчуття від успіхів онуків, щастя від самого їхнього існування...
І приходить старість, з усім букетом "приємностей", і одного разу виринає з глибини свідомості думка: "Як усе набридло. Може, досить?"
Так закінчується життя.
Для віруючих, щоб полегшити це відчуття, придумали "Царство Небесне". Але, якщо припустити, що воно існує, - що там? Що буде рухати тобою, щоб не набридло жити вічно?
Зрозуміло, є всьому початок, є всьому кінець. Ніхто не питав нас, чи хочемо ми прийти у цей світ, і ніхто не запитає, чи готові ми його залишити...
Коментарі
Дописати коментар