Пенсійний вік дуже небезпечний. Кожен прожитий день наближає фінал, після якого вже нічого не буде. Ні "царства небесного", ні "землі пухом", попри численні побажання рідних, друзів та знайомих.
Здавалося б, ось тобі мрія всього життя - безтермінова відпустка, точніше - довічна. Адже ти мріяв про таку, коли тобі було сорок, і добіса набридла та клята робота.
Але як не парадоксально, чим ближче до пенсії - тим більше хочеться попрацювати.
І ось ти вже найстарший серед колег, уже ти не лише не добачаєш, куди клацнути "мишею", а й не розумієш - навіщо.
То що за діла? Причин безліч: на таку пенсію хіба проживеш; треба допомогти дітям; оплатити навчання онука...
А жити коли? Ти ж так і підеш, не відчувши всіх переваг і краси "довічної відпустки".
Такі думки, зазвичай, приходять на третьому році перебування на пенсії. А перші два минають під гаслом: "Ех, ще б попрацювати…".
Здавалося б, ось тобі мрія всього життя - безтермінова відпустка, точніше - довічна. Адже ти мріяв про таку, коли тобі було сорок, і добіса набридла та клята робота.
Але як не парадоксально, чим ближче до пенсії - тим більше хочеться попрацювати.
І ось ти вже найстарший серед колег, уже ти не лише не добачаєш, куди клацнути "мишею", а й не розумієш - навіщо.
То що за діла? Причин безліч: на таку пенсію хіба проживеш; треба допомогти дітям; оплатити навчання онука...
А жити коли? Ти ж так і підеш, не відчувши всіх переваг і краси "довічної відпустки".
Такі думки, зазвичай, приходять на третьому році перебування на пенсії. А перші два минають під гаслом: "Ех, ще б попрацювати…".
Коментарі
Дописати коментар