Пенсійний вік дуже небезпечний. Кожен прожитий день наближає фінал, після якого вже нічого не буде. Ні "царства небесного", ні "землі пухом", попри численні побажання рідних, друзів та знайомих.
Здавалося б, ось тобі мрія всього життя - безтермінова відпустка, точніше - довічна. Адже ти мріяв про таку, коли тобі було сорок, і добіса набридла та клята робота.
Але як не парадоксально, чим ближче до пенсії - тим більше хочеться попрацювати.
І ось ти вже найстарший серед колег, уже ти не лише не добачаєш, куди клацнути "мишею", а й не розумієш - навіщо.
То що за діла? Причин безліч: на таку пенсію хіба проживеш; треба допомогти дітям; оплатити навчання онука...
Звісно, елементарні потреби заганяють частину пенсіонерів у ФОП (фізична особа - пенсіонер), проте у такій "конторі" ти сам собі господар, і коли працювати а коли відпочивати не питаєш дозволу ні в кого.
Щодо роботи пенсіонера у "наймах", виникає резонне питання: жити коли? Ти ж так і підеш, не відчувши всіх переваг і краси "довічної відпустки".
Такі думки, зазвичай, приходять десь на третьому році перебування у "відпустці". А перші роки минають під гаслом: "Ех, ще б попрацювати…".
Коментарі
Дописати коментар