Збори відкрив директор:
- Я запросив вас, товариші, щоб сказати вам, що нам потрібно обрати голову профкому.
По залу пронісся легкий шум.
- Тихо, товариші!, - продовжив Антон Антонович, - ви забули, що Іван Кузьмич, який нарешті пішов на пенсію, був у нас головою профкому?
Забути можна те, що колись знав, та по реакції присутніх можна було припустити, що ніхто й не здогадувався, що Іван Кузьмич Шпекін займав такий відповідальний пост.
- Отже, давайте оберемо головою профкому товариша Хлєстакова Івана Олександровича.
- У залі знову зашуміли.
- Антоне Антоновичу, але ж голову профкому маємо обирати таємним голосуванням, - піднявся з місця Допчинський, - про це йдеться у параграфі...
- Петре Івановичу, це я знаю, - перервав його директор, - я просто хочу дізнатися, чи є хто проти Івана Олександровича. А потім ми проголосуємо цілком таємно. Анна Андріївна, у нас урна готова?
- Так, - відповіла головний бухгалтер, поставивши урну з гербом на стіл перед директором.
- Отже, товариші, до бюлетеня вносимо Хлєстакова. Хто проти?
Проти нікого не було.
- Маріє Антонівна, бюлетні готові?
- Так, Антоне Антоновичу.
- Роздайте всім присутнім.
Директор не довіряв нікому вкидати бюлетені до урни. Він складав їх у стопку, лише коли всі віддали свої бюлетені, Антон Антонович зробив спробу засунути їх до урни. Вся пачка не влазила, тож довелося завантажувати папірці частинами. За допомогою секретарки Марусі впоралися хвилин за п'ять.
- Так, товариші, - змахнув рукавом піт з чола директор, - тепер приступаємо до підрахунку голосів. Будемо обирати лічильну комісію чи довірите...
- Довіряємо, довіряємо - загуділи в залі.
- Дайте викрутку, - попросив Антон Антонович, перевернувши урну та розібравшись, як її відчинити.
Після довгих пошуків викрутку так і не знайшли, тож винахідливий Лука Лукіч запропонував відкрити урну за допомогою монети.
Директор особисто прерахував усі бюлетені, після чого оголосив:
- Одноголосно головою профкому обрано...
Його перервала секретарка Маруся, котра забігла до залу, і на вухо голові, але так голосно, що почули всі, схвильовано повідомила:
- Дзвонили з райкому, сказали що у них є своя кандидатура на посаду нашого голови профкому.
Німа сцена.
Директор від несподіванки став за столом у вигляді стовпа з розставленими руками та закинутою назад головою. Всі присутні заклякли на місцях з розкритими ротами...
- Я запросив вас, товариші, щоб сказати вам, що нам потрібно обрати голову профкому.
По залу пронісся легкий шум.
- Тихо, товариші!, - продовжив Антон Антонович, - ви забули, що Іван Кузьмич, який нарешті пішов на пенсію, був у нас головою профкому?
Забути можна те, що колись знав, та по реакції присутніх можна було припустити, що ніхто й не здогадувався, що Іван Кузьмич Шпекін займав такий відповідальний пост.
- Отже, давайте оберемо головою профкому товариша Хлєстакова Івана Олександровича.
- У залі знову зашуміли.
- Антоне Антоновичу, але ж голову профкому маємо обирати таємним голосуванням, - піднявся з місця Допчинський, - про це йдеться у параграфі...
- Петре Івановичу, це я знаю, - перервав його директор, - я просто хочу дізнатися, чи є хто проти Івана Олександровича. А потім ми проголосуємо цілком таємно. Анна Андріївна, у нас урна готова?
- Так, - відповіла головний бухгалтер, поставивши урну з гербом на стіл перед директором.
- Отже, товариші, до бюлетеня вносимо Хлєстакова. Хто проти?
Проти нікого не було.
- Маріє Антонівна, бюлетні готові?
- Так, Антоне Антоновичу.
- Роздайте всім присутнім.
Директор не довіряв нікому вкидати бюлетені до урни. Він складав їх у стопку, лише коли всі віддали свої бюлетені, Антон Антонович зробив спробу засунути їх до урни. Вся пачка не влазила, тож довелося завантажувати папірці частинами. За допомогою секретарки Марусі впоралися хвилин за п'ять.
- Так, товариші, - змахнув рукавом піт з чола директор, - тепер приступаємо до підрахунку голосів. Будемо обирати лічильну комісію чи довірите...
- Довіряємо, довіряємо - загуділи в залі.
- Дайте викрутку, - попросив Антон Антонович, перевернувши урну та розібравшись, як її відчинити.
Після довгих пошуків викрутку так і не знайшли, тож винахідливий Лука Лукіч запропонував відкрити урну за допомогою монети.
Директор особисто прерахував усі бюлетені, після чого оголосив:
- Одноголосно головою профкому обрано...
Його перервала секретарка Маруся, котра забігла до залу, і на вухо голові, але так голосно, що почули всі, схвильовано повідомила:
- Дзвонили з райкому, сказали що у них є своя кандидатура на посаду нашого голови профкому.
Німа сцена.
Директор від несподіванки став за столом у вигляді стовпа з розставленими руками та закинутою назад головою. Всі присутні заклякли на місцях з розкритими ротами...
Коментарі
Дописати коментар