Любочка

Понад десять років чекали Левчуки цієї хвилюючої події, і нарешті це сталося - у них народилася дитина. Дівчинку назвали Любочка.
Тато і мама не тямили себе від щастя і любові до Любочки. Всі радості і незгоди переживали разом з нею. Дівчинка росла слухняною, у школі вчилася добре, була старанною та дисциплінованою, не дивлячись на те, що батьки її надто вже балували.
Ще з школи Любочка зблизилася з однокласником Сергієм, але тато з мамою були категорично проти дружби з хлопцями у такому ранньому віці.
- Закінчиш школу, університет, станеш на ноги, тоді обереш собі, пару - повчав тато
- Таких Сергіїв у твоєму житті ще буде багато, - постійно повторювала мама.
- Хто він такий, той Сергій, - піддакував тато, - він з простої сім'ї. Він не зможе забезпечити тобі пристойного життя!
І ось Любочка вступила до медичного університету. А дружба з Сергієм згодом переросла у любов. На п'ятому курсі дочка серйозно поговорила з батьками, що вона вже доросла, що це її життя, і не їм обирати, з ким вона буде жити...
У мами від цих слів розболілася голова і вона накрапала собі валеріани. Тато ухопився за серце і важко задихав.
- Поки я жива, - вигукнула мама, - ніяких Сергіїв!
Відносини з батьками були зіпсовані грунтовно, але поступово налагодилися.
А коли Любочка повідомила що головний лікар лікарні, у якій вона проходить інтернатуру запропонував їй руку і серце, батьки були на сьомому небі від щастя. Нарешті!
Невдовзі Любочка привела свого нареченого познайомитися з батьками.
Наречений виявився невисоким чоловіком у літах, ледь не ровесником тата. За чаєм він повідомив, що був тричі жонатим, що у нього п'ятеро дітей, трьом з яких він платить аліменти. Що всі попередні жінки його не влаштовували, бо він вимагає від дружини слухняності у всьому, бути покірною, не перечити йому, виконувати всі його забаганки. І ніяких розваг за межами дому. Його слово - закон.
Коли наречений пішов, тато з мамою довго не могли заснути.
А вранці мама поцікавилася:
- Любочка, а які у тебе відносини з Сергієм?
- Ми оце подумали, якщо такий, як учора, то краще вже нехай буде Сергій, - додав тато.
На весіллі тато і мама дуже здивувалися, коли побачили серед гостей "головного лікаря". Ним виявився рідний дядько Сергія - механік автопарку і вірний сім'янин.
Звісно, Левчуки були не у захваті від того, що дочка так їх обдурила, проте, не довго сумували. Адже головне для них - щоб Любочка була щасливою.