Коваленки і Шевчуки давно жили поруч. Не те, щоб дружили, але й не ворогували. Інколи, з нагоди визначних свят, кликали одне одного до себе в гості.
У паркані, що розділяв сусідів, колись була хвіртка, але якось, коли дітвора каталася на ній, вона зірвалася з кріплення. Довго стояла поруч обперта об паркан, а згодом кудись зникла. Просто потреби у хвіртці не було. Ну, забіжить курка на чужу територію, то так само через хвіртку і повернеться. У крайньому разі, їй це допоможуть простим "киш-киш".
Так мирно та спокійно протікало життя сусідів до тих пір, коли Коваленковий Вітько привів додому собаку - дворнягу, яку звали Муха. У Вітькового однокласника помер дід, у нього жила ця Муха, то молодший Коваленко забрав її собі.
Муху, котра звикла жити на свободі, посадити на лануюг не вдалося. А враховуючи те, що Муха більше свого вільного від споживання їжі часу проводила у Шевчуків, Коваленку - старшому довелося змайструвати та повісити хвіртку.
Але Муха, як справжня муха, пролізе скрізь. І якось, знайшовши шпарину в паркані, принесла Коваленкам курку від Шевчуків. Що характерно - курей у Коваленків повен двір, але вони Мусі не цікаві, їй неодмінно треба було викрасти сусідську. Можливо з добрих намірів? Саме так вона вирішила віддячити новим господарям, за те, що надали їй притулок?
Як би там не було, Коваленко - старший, забив дірку у паркані, взяв пляшку Хортиці і поніс дохлу курку сусідам.
Василь Шевчук, на відміну від його Нінки, побачивши пляшку у руках сусіда, радісно зустрів звістку про загибель своєї курки.
Нінка ж якось не добре подивилася на Коваленка, чи через втрату курки чи через те, що сусід споює її чоловіка.
Як би там не було, конфлікт владнали, але Коваленко запам'ятав той недобрий погляд сусідки.
Не пройшло й місяця після цього випадку, як Муха вчинила черговий теракт. Через зроблений нею підкоп під парканом, вона проникла на територію сусіда, і цього разу жертвою Мухи став кролик.
Коваленко, враховуючи негативні наслідки візиту з куркою, вирішив змінити тактику. Удвох з сином вони відмили водою з пральним порошком дохлого кролика, якого Муха добряче забруднила, та повісили за вуха сохнути на мотузку для білизни.
Увечері, коли Шевчуки зайшли до хати, Коваленко - молодший, тихенько прокравшись до сусідського двору, поклав відмитого кролика до клітки з іншими кролями.
Наступного ранку Коваленків розбудив стукіт у двері. Побачивши на порозі сусіда, Коваленко - старший зрозумів - неприємностей не уникнути. Проте, Шевчук повівся зовсім дивно:
- Сто грам є? - схвильовано запитав він.
- Є, а що скаже Нінка?
- Нічого, вона сама в шоці.
Лише після випитої чарки, та трохи заспокоївшись, Шевчук пояснив:
- Учора здох кролик, я його закопав, а сьогодні вранці даю кролям їсти - а він у клітці!
У паркані, що розділяв сусідів, колись була хвіртка, але якось, коли дітвора каталася на ній, вона зірвалася з кріплення. Довго стояла поруч обперта об паркан, а згодом кудись зникла. Просто потреби у хвіртці не було. Ну, забіжить курка на чужу територію, то так само через хвіртку і повернеться. У крайньому разі, їй це допоможуть простим "киш-киш".
Так мирно та спокійно протікало життя сусідів до тих пір, коли Коваленковий Вітько привів додому собаку - дворнягу, яку звали Муха. У Вітькового однокласника помер дід, у нього жила ця Муха, то молодший Коваленко забрав її собі.
Муху, котра звикла жити на свободі, посадити на лануюг не вдалося. А враховуючи те, що Муха більше свого вільного від споживання їжі часу проводила у Шевчуків, Коваленку - старшому довелося змайструвати та повісити хвіртку.
Але Муха, як справжня муха, пролізе скрізь. І якось, знайшовши шпарину в паркані, принесла Коваленкам курку від Шевчуків. Що характерно - курей у Коваленків повен двір, але вони Мусі не цікаві, їй неодмінно треба було викрасти сусідську. Можливо з добрих намірів? Саме так вона вирішила віддячити новим господарям, за те, що надали їй притулок?
Як би там не було, Коваленко - старший, забив дірку у паркані, взяв пляшку Хортиці і поніс дохлу курку сусідам.
Василь Шевчук, на відміну від його Нінки, побачивши пляшку у руках сусіда, радісно зустрів звістку про загибель своєї курки.
Нінка ж якось не добре подивилася на Коваленка, чи через втрату курки чи через те, що сусід споює її чоловіка.
Як би там не було, конфлікт владнали, але Коваленко запам'ятав той недобрий погляд сусідки.
Не пройшло й місяця після цього випадку, як Муха вчинила черговий теракт. Через зроблений нею підкоп під парканом, вона проникла на територію сусіда, і цього разу жертвою Мухи став кролик.
Коваленко, враховуючи негативні наслідки візиту з куркою, вирішив змінити тактику. Удвох з сином вони відмили водою з пральним порошком дохлого кролика, якого Муха добряче забруднила, та повісили за вуха сохнути на мотузку для білизни.
Увечері, коли Шевчуки зайшли до хати, Коваленко - молодший, тихенько прокравшись до сусідського двору, поклав відмитого кролика до клітки з іншими кролями.
Наступного ранку Коваленків розбудив стукіт у двері. Побачивши на порозі сусіда, Коваленко - старший зрозумів - неприємностей не уникнути. Проте, Шевчук повівся зовсім дивно:
- Сто грам є? - схвильовано запитав він.
- Є, а що скаже Нінка?
- Нічого, вона сама в шоці.
Лише після випитої чарки, та трохи заспокоївшись, Шевчук пояснив:
- Учора здох кролик, я його закопав, а сьогодні вранці даю кролям їсти - а він у клітці!
Коментарі
Дописати коментар