Станіслав Олександрович провозився з квартальним звітом далеко за північ. Коли лягав спати, Зоя Павлівна уже бачила не перший сон.
Вранці, розганяючи "туман у голові" від недосипу, випив традиційну каву, чмокнув у щоку Зою Павлівну та й пішов на роботу.
Щойно зачинилися за ним двері, Зоя Павлівна взяла телефон, набрала номер і почувши "алло", коротко сказала:
- Пішов.
Через кілька хвилин у двері подзвонили. На порозі стояв Степан Гаврилович...
Степан Гаврилович був людиною практичною - квіти та цукерки для жінки вважав балощами юнаків, тож приніс з собою пляшку коньяку.
Зоя Павлівна зрозуміла натяк і почала готувати фуршет прямо у спальні на тумбочці, прикидаючи що б його подати до коньяку у якості закуски.
Щойно вона прийшла на кухню, залишивши гостя біля тумбочки з коньяком, у двері знову подзвонили. Глянула у вічко - Станіслав Олександрович! Як виявилося згодом, він вранці зібрав не всі папери, тож повернувся за ними.
- Станіслав! - пошепки прокричала Зоя Павлівна Степану Гавриловичу.
Той з переляку заметався по квартирі, у пошуках укриття.
Зоя Павлівна, впіймавши Степана Гавриловича за руку, притягнула його у коридор до вхідних дверей, та поставила так, щоб коли двері відчиняться, він опинився за ними.
- Пляшку, пляшку прибери - прошепотів Степан Гаврилович, згадавши про свій презент, що стояв на тумбочці.
Зоя Павлівна сховала коньяк під ліжком, і пішла відчиняти двері.
Пам'ятаючи, що найкращим захистом, є напад, щойно Станіслав Олександрович ступив на поріг, Зоя Павлівна ухопила його за краватку і потягла у спальню.
- Як це розуміти!? - закричала вона, - що це за заначки ти влаштовуєш?
З цими словами Зоя Павлівна дістала з-під ліжка пляшку коньяку.
Поки Станіслав Олександрович після такої несподіванки приходив до тями, Степан Гаврилович тихенько покинув квартиру, та пішов до себе, подумки дивуючись винахідливості Зої Павлівни. Через що дійшов висновку, що подібні несподіванки траплялися у її житті раніше, та шкодуючи, що за пляшку коньяку замість приємно проведеного часу у ліжку з чужою жінкою, він отримав кілька хвилин емоційного стресу.
А Станіслав Олександрович і Зоя Павлівна після цієї події тиждень не розмовляли одне з одним. За цей тиждень Станіслав Олександрович так і не зміг згадати, коли ж це він сховав під ліжком пляшку коньяку.
Вранці, розганяючи "туман у голові" від недосипу, випив традиційну каву, чмокнув у щоку Зою Павлівну та й пішов на роботу.
Щойно зачинилися за ним двері, Зоя Павлівна взяла телефон, набрала номер і почувши "алло", коротко сказала:
- Пішов.
Через кілька хвилин у двері подзвонили. На порозі стояв Степан Гаврилович...
Степан Гаврилович був людиною практичною - квіти та цукерки для жінки вважав балощами юнаків, тож приніс з собою пляшку коньяку.
Зоя Павлівна зрозуміла натяк і почала готувати фуршет прямо у спальні на тумбочці, прикидаючи що б його подати до коньяку у якості закуски.
Щойно вона прийшла на кухню, залишивши гостя біля тумбочки з коньяком, у двері знову подзвонили. Глянула у вічко - Станіслав Олександрович! Як виявилося згодом, він вранці зібрав не всі папери, тож повернувся за ними.
- Станіслав! - пошепки прокричала Зоя Павлівна Степану Гавриловичу.
Той з переляку заметався по квартирі, у пошуках укриття.
Зоя Павлівна, впіймавши Степана Гавриловича за руку, притягнула його у коридор до вхідних дверей, та поставила так, щоб коли двері відчиняться, він опинився за ними.
- Пляшку, пляшку прибери - прошепотів Степан Гаврилович, згадавши про свій презент, що стояв на тумбочці.
Зоя Павлівна сховала коньяк під ліжком, і пішла відчиняти двері.
Пам'ятаючи, що найкращим захистом, є напад, щойно Станіслав Олександрович ступив на поріг, Зоя Павлівна ухопила його за краватку і потягла у спальню.
- Як це розуміти!? - закричала вона, - що це за заначки ти влаштовуєш?
З цими словами Зоя Павлівна дістала з-під ліжка пляшку коньяку.
Поки Станіслав Олександрович після такої несподіванки приходив до тями, Степан Гаврилович тихенько покинув квартиру, та пішов до себе, подумки дивуючись винахідливості Зої Павлівни. Через що дійшов висновку, що подібні несподіванки траплялися у її житті раніше, та шкодуючи, що за пляшку коньяку замість приємно проведеного часу у ліжку з чужою жінкою, він отримав кілька хвилин емоційного стресу.
А Станіслав Олександрович і Зоя Павлівна після цієї події тиждень не розмовляли одне з одним. За цей тиждень Станіслав Олександрович так і не зміг згадати, коли ж це він сховав під ліжком пляшку коньяку.
Коментарі
Дописати коментар