Збиралися любителі древньої гри у парку на лавках. Навіть зима зі снігом і морозами не були цьому перешкодою. У більшості випадків грали на інтерес. Грати на рівних з Ткачуком бажаючих було дуже мало, тож він зазвичай давав супернику фору - кому слона чи туру, а кому і ферзя.
Закінчувалися паркові баталії, коли вже добряче темніло, зазвичай, у пивбарі, де і матеріалізовувся майже весь "інтерес".
Так спокійно і розмірено котилося шахове життя нашого провінційного райцентру, поки нам не привезли нового голову адміністрації. Ні, він не вигнав шахістів з парку, як це зазвичай роблять голови адміністрацій. Навпаки, будучи затятим шахістом, новий голова сам інколи навідувався у парк де приймав участь у грі.
Звісно, не міг голова не зіграти і з Ткачуком.
- Фору? - за звичкою спитав чемпіон.
Голова, на диво Васі, не погодився на це, тож гра тривала на рівних.
Грав новий керманич району доволі непогано, і заставив Ткачука віддатися грі у повну силу і врешті здався.
Наш чемпіон оцінив здібності голови, і коли той з'являвся у парку, з задоволенням грав з ним. Це був єдиний гравець, який протистояв Васі без фори. Але без фори у Ткачута виграти було не можливо.
І ось одного разу, після чергового поєдинку, голова запросив Василя до себе у кабінет пограти його шахами. Не прийняти виклик чемпіон просто не міг.
Наступного дня після візиту до адміністрації Ткачук у парку не з'явився, що було доволі дивно. Єдине, що дізналися любителі шахів - учора Васю, який ледь тримався на ногах, відвезли додому машиною голови. А ще через день, коли Ткачук з'явився у парку, шахова братія дізналися подробиці.
Щойно зайшов Василь до голови у кімнату відпочинку, як його вразили шахові фігури. Це були чарки у формі шахів, при чому різної ємності: пішаки вміщали по 50 мілілітрів, коні - по 75, слони - по 100, тури - по 150, ферзі - по 200.
Правила доволі прості: наповнюєш всі шахи горілкою, що побив, з того й випиваєш.
На заповнення всіх фігур було витрачено більше п'яти пляшок горілки.
- І хто ж виграв, - поцікавилися нетерплячі?
- Він, - відповів чемпіон, - у нього тактика виявилася доволі простою - у самому початку він пожертвував ферзя. А після двох стаканів горілки (перед цим я ще взяв два його пішака і слона), я уже мало що розумів...
Після цього поєдинку, голова більше не з'являвся у парку. Через кілька місяців, його направили у інший район, а до нас привезли нового голову, який до шахів був абсолютно байдужим.
Коментарі
Дописати коментар