У далеких 1980-х у пасажирських поїздах, що курсували у Європу і назад, все частіше можна було зустріти "човників", рух яких лише народжувався, сприяючи покриттю дефіциту товарної продукції у першій в усьому світі країні робітників і селян.
У одному з таких поїздів, який повертався саме в цю країну, у купейному вагоні, в купе №6 зібралися четверо: човник зі стажем Вася з Житомира, подружня біологів Остапчуків з Києва, і човник-початківець баба Ліза з Носівки.
Баба Ліза вперше перетинала кордон з товаром, тому дуже хвилювалася. Сусідів у купе задовбала своїм ниттям:
- У мене 25 банок кави. Ой, як мені потрібні гроші. У мене дочка і троє онуків, а зять - не кує й не меле. Ой, конфіскують, ой не провезу...
Побоювання дебютантки човникового бізнесу мали підстави, адже митниця дозволяла ввозити у Союз лише одну банку кави.
І ось перед в'їздом у батьківщину іде шмон. Дійшли митнки і до купе №6. Першим від входу сидів Вася:
- Заборонені товари везете?
- Я? - здивувався досвідчений Вася, - До чого тут я, коли он у баби 25 банок кави?
Що тут почалося... Крик, сльози, прохання, прокльони. За нещасну бабу Лізу, дізнавшись у чому проблема, заступалися ледь не всі пасажири вагону.
У підсумку у баби лише конфіскували товар без будь яких наслідків для неї.
Як тільки останній митник покинув вагон і поїзд рушив, баба Ліза направила весь свій гнів на зрадника Васю.
Не у силах все це чути, подружжя Остапчуків пішло шукати вагон-ресторан, а коли повернулося, їх здивуванню не було меж. Баба Ліза з Васєю вели мирну бесіду, явно задоволені одне одним.
Остапчуки, як виховані та освічені люди, не приставали до сусідів по купе, з розпитуваннями, з чим це пов'язані такі метаморфози у їхніх відносинах, хоча й було дуже цікаво.
У Житомирі Баба Ліза вийшла проводжати Васю на перон. На прощання поцілувала його в лоба та махала рукою, поки Вася не сховався зі своїми сумками у дверях вокзалу.
Лише коли поїзд рушив далі, баба Ліза похвалилася:
- Тепер у мене 50 банок кави!
І на здивовані погляди Остапчуків відповіла:
- Вася дав. Як виявилося, у нього їх було 500.
- А чому ж він зразу не говорив про це?
- Він сказав, що тоді б я не зіграла все так природно...
У одному з таких поїздів, який повертався саме в цю країну, у купейному вагоні, в купе №6 зібралися четверо: човник зі стажем Вася з Житомира, подружня біологів Остапчуків з Києва, і човник-початківець баба Ліза з Носівки.
Баба Ліза вперше перетинала кордон з товаром, тому дуже хвилювалася. Сусідів у купе задовбала своїм ниттям:
- У мене 25 банок кави. Ой, як мені потрібні гроші. У мене дочка і троє онуків, а зять - не кує й не меле. Ой, конфіскують, ой не провезу...
Побоювання дебютантки човникового бізнесу мали підстави, адже митниця дозволяла ввозити у Союз лише одну банку кави.
І ось перед в'їздом у батьківщину іде шмон. Дійшли митнки і до купе №6. Першим від входу сидів Вася:
- Заборонені товари везете?
- Я? - здивувався досвідчений Вася, - До чого тут я, коли он у баби 25 банок кави?
Що тут почалося... Крик, сльози, прохання, прокльони. За нещасну бабу Лізу, дізнавшись у чому проблема, заступалися ледь не всі пасажири вагону.
У підсумку у баби лише конфіскували товар без будь яких наслідків для неї.
Як тільки останній митник покинув вагон і поїзд рушив, баба Ліза направила весь свій гнів на зрадника Васю.
Не у силах все це чути, подружжя Остапчуків пішло шукати вагон-ресторан, а коли повернулося, їх здивуванню не було меж. Баба Ліза з Васєю вели мирну бесіду, явно задоволені одне одним.
Остапчуки, як виховані та освічені люди, не приставали до сусідів по купе, з розпитуваннями, з чим це пов'язані такі метаморфози у їхніх відносинах, хоча й було дуже цікаво.
У Житомирі Баба Ліза вийшла проводжати Васю на перон. На прощання поцілувала його в лоба та махала рукою, поки Вася не сховався зі своїми сумками у дверях вокзалу.
Лише коли поїзд рушив далі, баба Ліза похвалилася:
- Тепер у мене 50 банок кави!
І на здивовані погляди Остапчуків відповіла:
- Вася дав. Як виявилося, у нього їх було 500.
- А чому ж він зразу не говорив про це?
- Він сказав, що тоді б я не зіграла все так природно...
Коментарі
Дописати коментар