Турист

Гриша дуже здивувався, коли посеред зміни його викликали у партком, де парторг разом з начальником цеху поздоровили його з третім місцем у всесоюзному соціалістичному змаганні. Лише тоді він згадав, що рік тому у присутності керівництва заводу, фотографів та журналістів, на його станок прикрутили червоний прапорець "Учасник соцзмагання...". Щоб припинити з цього приводу жарти хлопців, через кілька днів Гриша відкрутив прапорець і сховав його у шафу, а згодом зовсім забув про свою участь у якомусь змаганні. Та, як виявилось, хтось таки вів підрахунки.
Тут же, у парткомі, Гриші видали нову спецівку, начальник цеху наказав її одягнути, щоб відповідно виглядати на  урочистих зборах з нагоди його призового місця у соцзмаганні, на котрі приїде сам перший секретар райкому з місцевою та обласною пресою, і вручить Гриші власне, цей самий приз.
Парторг видав аркуш паперу, з надрукованим текстом:
- Це твій виступ, коли тобі нададуть слово, ти його прочитаєш. Дивись, щоб без запинки! Прочитай перед цим кілька разів.
Пройшло, як завжди - зібрали всіх у цеху, виступи, нагороди, аплодисменти.
З доповіді секретаря райкому Гриша дізнався, що переможцем змагання став токар з Туркменії, йому вручили орден, молдаванину, який зайняв друге місце - медаль, а Гриша за третє місце отримав туристичну путівку у Францію.
Тиждень перед поїздкою на роботі Гриша не з'являвся - його катали на диркторовій Волзі по різним інстанціям, де майбутній турист слухав інструктажі, читав і підписував папери, оформляв паспорт та квитки на дорогу...
Ейфелева вежа, Лувр, Собор Паризької Богоматері - це все дуже добре, але паршиво відчувати себе злиднем серед фантастичного для простого радянського громадянина різноманіття. У ті пори для таких туристів, як Гриша, обмінювали лише 50 рублів. Щоб щось привезти сім'ї, треба було економити. Тобто, коли ти викурював цигарку, ти розумів, що викурюєш шкарпетки, коли випивав чашку кави - ти залишав сина без футболки, коли йшов у туалет - ти залишав дружину без нижньої білизни...
І ось у такому фінансовому стані Гриша, навмисно відставши від групи, надибав на секс-шоп. Нічого купувати не збирався - просто цікаво. Єдине, що було радянському туристу тут по кишені - відеоавтомат за 10 фраків. Шкода грошей, звичайно, але що ж він розкаже хлопцям, коли приїде? Не про Стіну ж Комунарів на цвинтарі Пер-Лашез.
Опустивши монету, Гриша прилип до екрану, а там...
Взагалі, не те що ви подумали, за 10 фраків все пристойно: дівчина знімає, кофту, спідницю, торкається до трусів, і на цьому кіну кінець.
Гриша, звісно, досвідчений у спілкуванні з автоматами, а саме з продажу газіровки, гупнув закордонний апарат кулаком - але дівчина і не подумала роздягатися далі. Після повторного удару по автомату прибіг господар секс-шопу і вигнав Гришу на вулицю.
Не задовольнивши свою цікавість, в останній день перед вильотом на батьківщину, Гриша ще раз таємно заскочив то того ж секс-шопу, закинув у автомат останні 10 франків, але нового нічого не дізнався - дівчина зупинилася у тій же позі. Очевидно, вимагає ще 10 франків для продовження - здогадався турист, але їх уже не було...
Так і знаходився Гриша у невіданні, що ж там у жінок під трусами, до тих пір, поки через десяток років це вже можна було побачити навіть по нашому телебаченню.