Якраз у ті часи і сталася подія, про яку піде мова.
Вовка працював водієм у великого начальника районного масштабу - панським шофером, як говорили про таких. І звісно ж на чорній Волзі, яка символізувала вершину в ієрархії Волг інших кольорів.
Начальник у Вовки був більш кабінетний, ніж роз'їзний, тож у більшості випадків день панського шофера складався з байдикування у гаражі та з команд: "відвези - привези". Возив не лише посадових осіб, а і різні папірці, які доправляти машиною у різні точки району доводилося часто - факс і електронна пошта з'явилися дещо пізніше.
Ось і того дня Вовка відвіз на Цукровий завод папку з якимись паперами, і повертався назад. На вокзалі махнув рукою солідний чоловік при костюмі і краватці - підвези. Вовка взяв попутника до центру, як робив це не раз, за ті самі 50 коп. Доргою незнайомець представився Іваном Михайловичем, спитав, чи хоче Вовка заробити значно більше, та почувши ствердну відповідь, після Молокозаводу попросив зупинитися, щоб викласти план подальших дій, в результаті виконання яких Вовка отримає чималеньку на ті пори матеріальну винагороду.
План виявився доволі простим. Іван Михайлович, має намір, що зветься - склеїти малознайому йому даму, яка приїде електричкою через 20 хвилини. При попередній зустрічі в Києві він представився дамі крупним начальником, тож просить Вовку підіграти йому у цьому. А саме, довезти їх з дамою до готелю, там "начальник" скаже щось типу: "приїдеш завтра о восьмій", і вся робота. За таку послугу Іван Михайлович обіцяє Вовці аж 5 гривень!
Вовка розвернувся, довіз клієнта до вокзалу, і той пішов на платформу, чекати прибуття київської електрички.
Вовка тим часом міркував над питанням - коли ж замовник збирається розрахуватися з ним? Не буде ж він при дамі "своєму водію" платити за доставку. Мабуть, коли приїдемо, як дама вийде, тоді - заспокоїв себе водій.
Нарешті Іван Михайлович зустрів свою даму, вони влаштувалися на задньому сидінні, і Вовка рушив на центр.
Зупинилися, як і було домовлено, біля готелю, клієнт промовив свою фразу: "на сьогодні можеш бути вільним, приїдеш завтра о восьмій", і зібрався виходити...
Пізніше, Вовка дуже дивувався своїй винахідливості, та на ситуацію, у якій його фактично кидають на бабки, реакція була миттєвою:
- Іване Михайловичу, вибачте, будь ласка, не могли б ви позичити мені до завтра 15 гривень?
Звісно, при дамі, такому проханню "начальник" не міг відмовити.
На вечір у гаражі Вовка зібрав колег на посиденьки.
Коментарі
Дописати коментар