"Все ж мають рацію ті, хто говорить, що Ленін був ненормальним. Нормальна людина стільки ніколи не напише, як оце вождь світового пролетаріату. Натворив стільки, а тобі тепер сиди, конспектуй" - думав собі Мишко, стряхуючи під столом праву руку, яка за три з лишком години неперервної писанини, відмовлялася тримати ручку.
Завтра екзамен, а конспект творів вождя є допуском до нього.
Він знову перерахував написані у читалці сторінки зошита - 22. Мало, адже має бути не менше п'ятдесяти.
Ось уже 27-й том, "Матеріалізм і емпіріокритицизм" - вивів Мишко на двадцять третій сторінці конспекту...
Мабуть до кожного з нас під час довгої і нудної роботи приходила думка: "а не пішло б воно...". Ось вона прийшла і до Мишка, і перемігши інші думки, вигнала його з цієї душної читалки на зимову вулицю.
У парку світила вогнями Новорічна ялинка, звідти долинав дитячий сміх, та думки Мишка були далекі від цього.
- Третім будеш? - повернув його до реальності не надто голосний вигук молодика у синій куртці і кепці.
- Буду, - погодився Мишко, який і сам думав хильнути, щоб викинути з голови надмірні хвилювання.
Ще одним компаньйоном був високий солідний дядько у пальті і пижиковій шапці. Вони з молодиком, видно, були знайомі, тож після першої розмовляли про щось своє. Мишко ж мовчки дожовував шматок плавленого сирка.
- Чого зажурився, - спитав молодик, наливаючи у розкладний стаканчик по другій.
- Завтра екзамен, а конспекту й половини нема. А той козел без конспекта екзамен не приймає.
- Щось ти для студента старий.
- Заочник...
- Заушник, - засміявся дядько, - ну, будьмо.
- Це все просто робиться, - продовжував молодик вникнувши у деталі проблем студента, - думаєш, твої каракулі хтось буде читати? Береш якусь з попередніх сторінок конспекту, і переписуєш її, потім наступну, і так далі, поки не набереться потрібна кількість.
- Не забувай лише заголовки потрібних творів вписати, - доповнив розповідь дядько, - а то "козел" може щось запідозрити.
Слушна порада згодилася Мишку, тож близько третьої ночі конспект був готовий у повному об'ємі.
Без пальта і без шапки Мишко не відразу впізнав "дядька", лише по голосу зрозумів, що це він, і саме він буде приймати екзамен з Історії КПРС...
Може він мене не впізнає, сподівався Мишко, темно ж було. Та де там, лише він після підготовки підсів до столу, "дядько" уважно подивився йому в обличчя і тихо спитав:
- Третій?
Мишко ствердно кивнув, з острахом спостерігаючи, як екзаменатор гортає конспект.
- Так, бачу ви виконали рекомендації щодо конспектування, ну добре, відповідайте.
Мишко відтарабанив все, що знав і не лише по питаннях білета. Від хвилювання не надто й сам розуміючи, про що він говорить.
"Дядько" зупинив студента на півслові:
- Досить. Помарки у конспекті, деякі неточності у відповідях... Ставлю вам задовільно. До речі, ім'я, по-батькові викладача потрібно знати.
Після цього випадку Мишко зрозумів: головне - не знати матеріал, головне - знати, з ким випиваєш напередодні. І бажано не називати "козлом" людину, яка потім може тримати твою заліковку.
Завтра екзамен, а конспект творів вождя є допуском до нього.
Він знову перерахував написані у читалці сторінки зошита - 22. Мало, адже має бути не менше п'ятдесяти.
Ось уже 27-й том, "Матеріалізм і емпіріокритицизм" - вивів Мишко на двадцять третій сторінці конспекту...
Мабуть до кожного з нас під час довгої і нудної роботи приходила думка: "а не пішло б воно...". Ось вона прийшла і до Мишка, і перемігши інші думки, вигнала його з цієї душної читалки на зимову вулицю.
У парку світила вогнями Новорічна ялинка, звідти долинав дитячий сміх, та думки Мишка були далекі від цього.
- Третім будеш? - повернув його до реальності не надто голосний вигук молодика у синій куртці і кепці.
- Буду, - погодився Мишко, який і сам думав хильнути, щоб викинути з голови надмірні хвилювання.
Ще одним компаньйоном був високий солідний дядько у пальті і пижиковій шапці. Вони з молодиком, видно, були знайомі, тож після першої розмовляли про щось своє. Мишко ж мовчки дожовував шматок плавленого сирка.
- Чого зажурився, - спитав молодик, наливаючи у розкладний стаканчик по другій.
- Завтра екзамен, а конспекту й половини нема. А той козел без конспекта екзамен не приймає.
- Щось ти для студента старий.
- Заочник...
- Заушник, - засміявся дядько, - ну, будьмо.
- Це все просто робиться, - продовжував молодик вникнувши у деталі проблем студента, - думаєш, твої каракулі хтось буде читати? Береш якусь з попередніх сторінок конспекту, і переписуєш її, потім наступну, і так далі, поки не набереться потрібна кількість.
- Не забувай лише заголовки потрібних творів вписати, - доповнив розповідь дядько, - а то "козел" може щось запідозрити.
Слушна порада згодилася Мишку, тож близько третьої ночі конспект був готовий у повному об'ємі.
Без пальта і без шапки Мишко не відразу впізнав "дядька", лише по голосу зрозумів, що це він, і саме він буде приймати екзамен з Історії КПРС...
Може він мене не впізнає, сподівався Мишко, темно ж було. Та де там, лише він після підготовки підсів до столу, "дядько" уважно подивився йому в обличчя і тихо спитав:
- Третій?
Мишко ствердно кивнув, з острахом спостерігаючи, як екзаменатор гортає конспект.
- Так, бачу ви виконали рекомендації щодо конспектування, ну добре, відповідайте.
Мишко відтарабанив все, що знав і не лише по питаннях білета. Від хвилювання не надто й сам розуміючи, про що він говорить.
"Дядько" зупинив студента на півслові:
- Досить. Помарки у конспекті, деякі неточності у відповідях... Ставлю вам задовільно. До речі, ім'я, по-батькові викладача потрібно знати.
Після цього випадку Мишко зрозумів: головне - не знати матеріал, головне - знати, з ким випиваєш напередодні. І бажано не називати "козлом" людину, яка потім може тримати твою заліковку.
Коментарі
Дописати коментар