Пролог. Є кілька причин, чому трагічні історії часто популярніші або, принаймні, сильніше "чіпляють" за комічні.
Трагедія викликає сильніші емоції, вона резонує з реальністю, є драматичнішою й непередбачуванішою за комедію.
Комедія ж дуже суб’єктивна, те, що одних смішить, інших може дратувати. Трагедія більш універсальна - майже всі розуміють, що таке біль чи втрата.
Мені до вподоби комічні сюжети, але чого не зробиш, щоб привабити читача. Тож нате.
Повертався Колька з роботи. Як водиться, зайшли з колегами у ганделик, жахнули по літрі пива. Коли вже розходилися, якийсь дебіл на БМВ на повній швидкості виїхав на тротуар, і збив відразу шістьох людей, що скупчилися перед ганделиком. Ну, двом пощастило, вони не мучилися - померли на місці, а чотирьох з травмами і переломами різної тяжкості доставили до лікарні.
У Кольки були переламані обидві ноги у трьох місцях, і ліва рука. У Степана зламаний хребет, у Івана - старшого розбита голова, а у Івана - молодшого - поламане все, що тільки можна.
На ранок помер Іван - старший. А ввечері забрали у морг Івана - молодшого.
Степан тримався, хоча нижня частина йог тіла була відключена від верхньої.
Колька, весь у гіпсу лежав у ліжку з ногами задраними вгору розтяжками, почувався не дуже добре.
Після обіду до Кольки прийшла дружина Людка, яка щойно повернулася з Таїланду. Побачивши Кольку, вона заплакала і пригостила чоловіка привезеною з-за кордону авокадою.
Вночі Кольці стало зовсім погано і він втратив свідомість. Спроби повернути його до життя були марними. Причиною смерті виявилася холера.
Очевидно, її привезла з Таїланду Людка, яку знайшли мертвою у квартирі через три дні.
Не витримав холери і Степан, який помер на другий день після Кольки.
Лише вчасно надана допомога іншим пацієнтам, знизила смертність по лікарні до 60%.
Відчувши відповідальність за неврятовані життя пацієнтів, у лікарняному туалеті повісився головний лікар.
Начальник місцевої поліції, споглядаючи безлад у місті, вірний своєму обов'язку, застрелився з табельної зброї. Мер міста, надто емоційно сприйнявши дійсність, вистрибнув з вікна свого службового кабінету. Та враховуючи, що кабінет знаходився на першому поверсі, обмежився переломом ключиці.
На кладовищі не вистачало місць. Місцева лісопилка не встигала виготовляти труни, тож людей закопували просто так, і де попало.
У міському парку білочка опустилася з дерева до чийогось трупа. З кишені штанів трупа на траву викотився горішок. Білочка підхопила горішок, сунула його собі у рота, кількома стрибками дісталася дерева, але тут же впала і здохла.
Епілог. Хочу заспокоїти тих, хто сильно засмутився. Заспокойтеся, ці події відбувалися десь на рязанщині. От білочку, дійсно шкода.
Трагедія викликає сильніші емоції, вона резонує з реальністю, є драматичнішою й непередбачуванішою за комедію.
Комедія ж дуже суб’єктивна, те, що одних смішить, інших може дратувати. Трагедія більш універсальна - майже всі розуміють, що таке біль чи втрата.
Мені до вподоби комічні сюжети, але чого не зробиш, щоб привабити читача. Тож нате.
Повертався Колька з роботи. Як водиться, зайшли з колегами у ганделик, жахнули по літрі пива. Коли вже розходилися, якийсь дебіл на БМВ на повній швидкості виїхав на тротуар, і збив відразу шістьох людей, що скупчилися перед ганделиком. Ну, двом пощастило, вони не мучилися - померли на місці, а чотирьох з травмами і переломами різної тяжкості доставили до лікарні.
У Кольки були переламані обидві ноги у трьох місцях, і ліва рука. У Степана зламаний хребет, у Івана - старшого розбита голова, а у Івана - молодшого - поламане все, що тільки можна.
На ранок помер Іван - старший. А ввечері забрали у морг Івана - молодшого.
Степан тримався, хоча нижня частина йог тіла була відключена від верхньої.
Колька, весь у гіпсу лежав у ліжку з ногами задраними вгору розтяжками, почувався не дуже добре.
Після обіду до Кольки прийшла дружина Людка, яка щойно повернулася з Таїланду. Побачивши Кольку, вона заплакала і пригостила чоловіка привезеною з-за кордону авокадою.
Вночі Кольці стало зовсім погано і він втратив свідомість. Спроби повернути його до життя були марними. Причиною смерті виявилася холера.
Очевидно, її привезла з Таїланду Людка, яку знайшли мертвою у квартирі через три дні.
Не витримав холери і Степан, який помер на другий день після Кольки.
Лише вчасно надана допомога іншим пацієнтам, знизила смертність по лікарні до 60%.
Відчувши відповідальність за неврятовані життя пацієнтів, у лікарняному туалеті повісився головний лікар.
Начальник місцевої поліції, споглядаючи безлад у місті, вірний своєму обов'язку, застрелився з табельної зброї. Мер міста, надто емоційно сприйнявши дійсність, вистрибнув з вікна свого службового кабінету. Та враховуючи, що кабінет знаходився на першому поверсі, обмежився переломом ключиці.
На кладовищі не вистачало місць. Місцева лісопилка не встигала виготовляти труни, тож людей закопували просто так, і де попало.
У міському парку білочка опустилася з дерева до чийогось трупа. З кишені штанів трупа на траву викотився горішок. Білочка підхопила горішок, сунула його собі у рота, кількома стрибками дісталася дерева, але тут же впала і здохла.
Епілог. Хочу заспокоїти тих, хто сильно засмутився. Заспокойтеся, ці події відбувалися десь на рязанщині. От білочку, дійсно шкода.
Коментарі
Дописати коментар