Перейти до основного вмісту

Як цікаво бути старим

Я вийшов із Фори і пошукав ключ від машини. У кишенях його не було. Я повернувся до магазину і уважно оглянув все навколо вітрин з овочами, хлібом, молочними виробами, та взагалі всі полиці, біля яких зупинявся, але так нічого й не знайшов.
На виході мене зупинила касирка:
- А платити хто буде?
Я їй пояснив, що вже все оплатив, і попросив швидше мене відпустити, бо, мабуть, залишив ключ від машини у замку запалювання, і машину запросто могли вкрасти.
Після прохання показати чек про оплату, я перерив усі кишені, але чека не знайшов. Щоб скоріше вирішити це непорозуміння, я оплатив свої покупки повторно, і цього разу, про всяк випадок, сховав чек у внутрішню кишеню. А там уже лежав якийсь папірець. Як виявилися, то був чек про мою першу оплату. Почалася процедура повернення мені грошей, яка, на щастя, тривала не дуже довго.
Після цього, я швидко побіг до автостоянки, але МАШИНА ЗНИКЛА!
Я зателефонував до поліції, повідомив їм, де знаходжусь, опис машини, номерний знак тощо. 
Далі нічого не залишалося, як йти на маршрутку і їхати додому. Але ж ви знаєте, як ходять наші маршрутки. Я почекав півгодини, а маршрутки все ще не було.
Тож я подзвонив дружині щоб повідомити, що запізнююся через неприємну подію:
- Бабо, - мій голос тремтів, - я залишив ключ у замку запалювання, і нашу машину вкрали!
Настала довга мовчанка... потім вона закричала:
- ДЕБІЛ! Я відвезла тебе та висадила біля Фори, а потім поїхала до перукарні!
Я, зрозуміло, зрадів і сказав:
- Ну, слава богу! То ти коли приїдеш забрати мене?
Вона знову закричала:
- Я не можу, ідіоте! Я в поліції, намагаюся переконати їх, що не крала машину! Де документи на неї?
Здивований, як оперативно спрацювала поліція, я відповів:
- Документи у бардачку.
- Нема їх там, я вже все перерила. Вони вдома, їдь і привези!
Як я їхав додому і шукав документи на машину - то окрема історія.
Прибув до поліції, коли вже сутеніло.
- Так, а ваші документи, - спитав капітан, переглянувши документи на машину.
- Як-які документи, - розгубився я. Паспорт мій був удома. Від хвилювання, і розуміння, що мені знову доведеться їхати туди-сюди маршруткою, що дружину мою до ночі будуть тримати під арештом, серце моє стиснулося і, здається, зупинилося. Я присів на стілець. Та відразу, від згадки про те, що всі мої документи є в Дії, підскочив зі стільця:
- А в Дії?- крикнув я капітану.
- Давайте в Дії.
Я дістав телефон... Але ТЕЛЕФОНА НЕ БУЛО!!! Я кілька разів перевірив усі кишені. Схоже, я його залишив вдома.
Зовсім розгублений я попрямував на зупинку маршрутки. Аж тут мені подзвонили! Як!?
Виявляється, телефон увесь цей час знаходився у внутрішній кишені...

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...
Дописати коментар
Докладніше

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...
Дописати коментар
Докладніше

Уроки танців

Якщо ви чекаєте уроків вальсу, мазурки чи гопака - не дочекаєтесь. Мова піде про звичні танці - шманці, танцювати які, наче б то, уміють всі. Проте, є нюанси. Танці - шманці діляться на дві категорії: повільні - медляк і швидкі - бистряк. Все залежить від темпу музики. Почну з медляка. Мета цього танцю - потертися своїм тілом об тіло партнера, адже зазвичай медляк танцюють особи різної статі - дама і кавалер. Та трапляються випадки, коли повільний танець танцюють дві дами. Щодо медляків кавалер з кавалером - випадки рідкісні, і у більшості з них свідчать, що кавалери вже добряче наклюкалися. У цих випадках про тертя тілами, звісно, не йдеться. Серед дам є такі, хто не дозволяють не те що потертися об своє тіло, а навіть опустити руку кавалеру зовсім трохи нижче своєї талії. Такі дами, як правило, не дуже цікавлять кавалерів, але лише у короткостроковій перспективі. У довгостроковій же перспективі, та на тверезу голову кавалерів - такі дами є доволі перспективними. Проте, є нюанси. Д...
Дописати коментар
Докладніше