Перейти до основного вмісту

Світлофор

Що б не говорили деякі політики, які рвуться до влади, про "зубожіння", але добробут нашого народу все ж зростає. Про це говорить хоча б збільшення кількості автомобілів на дорогах не лише всієї країни, а і нашого провінційного райцентру.
Про паркування у центрі міста уже давно забули, тут приватними авто зайняті всі можливі майданчики і щілини. Автомобілі давно витіснили з доріг на тротуари велосипедистів.
Багато з тих, хто бувають у нас вперше, дивуються: чому при такому інтенсивному русі на дорогах, у місті відсутні світлофори. Проте, світлофори у нас були. Куди ж поділися? А ось я вам розкажу.
Для початку, повернемося на кілька років назад. Уже тоді,  збільшення інтенсивності руху, приводило до аварій. Тож після чергової такої аварії, та ще й з жертвами, Голова наважився на встановлення  у місті світофорів.
Була виготовлена проектна документація, затверджена всіма зацікавленими інстанціями, знайдено підрядника, і встановлено світлофори відразу на трьох перехрестях з найбільшою інтенсивністю руху.
Не дивлячись на такі нововведення містяни мало звертали уваги на світлофори. Мешканці міста продовжували жити у своїй провінційній реальності, у якій не було місця жодним елементам урбаністики.
Якщо водіями ще якось можна було управити, то з пішоходами цього зробити жодним чином не вдавалося. Безладу на дорогах, стало ще більше, ніж до установки світлофорів. Місцева поліція збилася з ніг, розриваючись не лише між трьома регульованими перехрестями, але й між регулюванням дорожнього руху і боротьбою зі злочинністю.
Голова не здавався, адже про його мудре рішення уже надрукували у газетах і показали по телевізору. Тож наступним кроком до цивілізації була установка відеокамер з автоматичною фіксацією порушень.
Це нововведення майже повністю дисциплінувало водіїв, бо порушники почали платити штрафи. А що з пішоходами? Ну, наш провінційний райцентр, це не столиця, де навіть сусіда по сходинковому майданчику не знаєш, у нас кожна собака...
Автоматичні камери справно поставляли фото порушників, залишалося лише розпізнати хто є хто, і направити йому "лист щастя". Для цієї роботи Голова навіть створив окремий Відділ з трьох осіб.
Люди, які отримали листи, почали обурюватися, писати і телефонувати у різні інстанції. Спеціально створений Відділ уже не справлявся з величезним напливом листів, скарг, пропозицій, тож штат Відділу подвоїли і перетворили його в Управління.
Пройшов рік, за ним другий, і світлофорна реальність поступово увійшла у вжиток мешканців нашого провінційного райцентру.
Аж раптом, як грім серед ясного неба - на позачерговий виконком Голова вніс пропозицію про демонтаж світлофорів і камер спостереження. Виконком, звісно, прийняв рішення одноголосно, але питання залишалися.
Другого дня рішення виконкому було втілене в життя. На вечір ні світлофорів, ні камер на трьох перехрестях з найбільш інтенсивним рухом уже не було.
Що ж сталося, у чому причина? Офіційно ніхто нічого не оголошував, але ж всім відомо, що неофіційними джерелами інформація у нашому провінційному райцентрі розповсюджується швидше, ніж офіційними і відразу стає надбанням усіх зацікавлених осіб.
Отже, як стало відомо з неофіційних джерел, Голова у той день поспішав до обласного центру на тижневий семінар, і проїхав на "червоне" одне з перехресть. Камера, звісно, зафіксувала таке порушення, і ще до кінця тижня лист з повідомленням про необхідність оплати штрафу, і доданим до нього фото прийшов на адресу Голови, який все ще перебував на семінарі у обласному центрі. Тож його дружина з цікавістю ознайомилася з вмістом листа і на фото виявила, що її чоловік до обласного центру виїхав не сам, а з тією "шльондрою", про яку їй неодноразово повідомляли анонімні доброзичливці.
Доля сім'ї Голови зацікавила містян. Говорили різне, але не довго. На чергових виборах Голова отримав менше 1% голосів, і вибув з претендентів на посаду. Після чого перестав цікавити переважну більшість мешканців нашого провінційного райцентру.
Ще що могло б зацікавити містян - доля Відділу, чи, вибачте, Управління, створеного для розбору ситуацій з камер відеонагляду. Працює Управління у повному складі і при новому Голові, незважаючи на те, що відновлення світлофорів не передбачається. Чим же воно займається? Та це питання мешканців нашого провінційного райцентру зовсім не цікавить.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...

Уроки танців

Якщо ви чекаєте уроків вальсу, мазурки чи гопака - не дочекаєтесь. Мова піде про звичні танці - шманці, танцювати які, наче б то, уміють всі. Проте, є нюанси. Танці - шманці діляться на дві категорії: повільні - медляк і швидкі - бистряк. Все залежить від темпу музики. Почну з медляка. Мета цього танцю - потертися своїм тілом об тіло партнера, адже зазвичай медляк танцюють особи різної статі - дама і кавалер. Та трапляються випадки, коли повільний танець танцюють дві дами. Щодо медляків кавалер з кавалером - випадки рідкісні, і у більшості з них свідчать, що кавалери вже добряче наклюкалися. У цих випадках про тертя тілами, звісно, не йдеться. Серед дам є такі, хто не дозволяють не те що потертися об своє тіло, а навіть опустити руку кавалеру зовсім трохи нижче своєї талії. Такі дами, як правило, не дуже цікавлять кавалерів, але лише у короткостроковій перспективі. У довгостроковій же перспективі, та на тверезу голову кавалерів - такі дами є доволі перспективними. Проте, є нюанси. Д...