Звістка про це вийшовши з класу, поширилася по всій школі, і навіть за її межі. Пашу, звісно, прозвали "мєнт", на що він спочатку ображався, та поступово звик. Він перечитав усі книжки про міліцію у шкільній бібліотеці, дістався і до "дорослої", де бібліотекарки вже знали його пристрасть, і готували до чергового візиту майбутнього "охоронця правопорядку" щось новеньке.
Кумиром серед персонажів був у Паші майор Томін з популярного у ті пори телесеріалу, а серед реальних міліціонерів - дільничий Григорій Іванович - кремезний капітан, котрого поважали навіть ті, хто не надто схвально ставився до чинного Кримінального кодексу.
Післяшкільне життя Павла було розплановане задовго до закінчення школи - служба в армії, а після неї вступ до Вищої школи міліції.
З Пашею ми дружили, і на лише тому, що він був сусідом, а ще й через те, що були далекою ріднею один одному. При чому, як ми одного разу вирахували, від був мені чотириюрідним дядьком, не дивлячись на те, що є однолітками.
І ось, коли до закінчення шкільних тортур залишалося дві чверті, перед самим Новим роком, сиділи ми у Паші вдома, травили різні байки. І ось, коли він показував новий експонат своєї колекції - гудзик з міліцейського кітеля, у дворі загавкав собака.
Паша підскочив на стільці і перелякано втупився у вікно. Хвіртку відчинив дільничий Григорій Іванович, і попрямував до літньої кухні.
- Ну, все, - тільки й вимовив Паша.
- Що? - не зрозумів я.
- Там мати самогонку гонить...
- Як же він дізнався? Нюх на самогонку у нього, чи що?
Але Паша думав про своє:
- Це 158-ма стаття, там або штраф 100 рублів, або виправні роботи - рік, або тюрма - два роки...
- Зараз пошле за понятими, - продовжував майбутній міліціонер, - тобі не можна, бо ти родич, треба буде йти до Хоменків, якщо вони вдома...
Ще кілька хвилин ми дивилися у вікно, чекаючи продовження подій, аж ось, вийшов з кухні Григорій Іванович, веселий, з пакунком під пахвою. За ним - господиня, теж зовсім не сумна. Перекинувшись з нею кількома фразами, дільничий покинув подвір'я, а Пашина мати знову закрилася у літній кухні.
- Випив дві чарки, мати дала йому півлітра, і все, - розгублено повідомив Паша, повернувшись з "розвідки".
Не знаю, чи цей випадок став поворотною точкою у зміні майбутньої професії, але після служби в армії Павло вступив до Сільгоспакадемії, де вивчився на агронома.
Коментарі
Дописати коментар