Перейти до основного вмісту

Поворотна точка

Класі у п'ятому чи шостому Павло уже твердо знав, ким буде у майбутньому. Більшість з нас тоді мріяли стати космонавтами, вченими, геологами, а Паша обрав собі доволі прозаїчну професію - міліціонер.
Звістка про це вийшовши з класу, поширилася по всій школі, і навіть за її межі. Пашу, звісно, прозвали "мєнт", на що він спочатку ображався, та поступово звик. Він перечитав усі книжки про міліцію у шкільній бібліотеці, дістався і до "дорослої", де бібліотекарки вже знали його пристрасть, і готували до чергового візиту майбутнього "охоронця правопорядку" щось новеньке.
Кумиром серед персонажів був у Паші майор Томін з популярного у ті пори телесеріалу, а серед реальних міліціонерів - дільничий Григорій Іванович - кремезний капітан, котрого поважали навіть ті, хто не надто схвально ставився до чинного Кримінального кодексу.
Післяшкільне життя Павла було розплановане задовго до закінчення школи - служба в армії, а після неї вступ до Вищої школи міліції.
З Пашею ми дружили, і на лише тому, що він був сусідом, а ще й через те, що були далекою ріднею один одному. При чому, як ми одного разу вирахували, від був мені чотириюрідним дядьком, не дивлячись на те, що є однолітками.
І ось, коли до закінчення шкільних тортур залишалося дві чверті, перед самим Новим роком, сиділи ми у Паші вдома, травили різні байки. І ось, коли він показував новий експонат своєї колекції - гудзик з міліцейського кітеля, у дворі загавкав собака.
Паша підскочив на стільці і перелякано втупився у вікно. Хвіртку  відчинив дільничий Григорій Іванович, і попрямував до літньої кухні.
- Ну, все, - тільки й вимовив Паша.
- Що? - не зрозумів я.
- Там мати самогонку гонить...
- Як же він дізнався? Нюх на самогонку у нього, чи що?
Але Паша думав про своє:
- Це 158-ма стаття, там або штраф 100 рублів, або виправні роботи - рік, або тюрма - два роки...
- Зараз пошле за понятими, - продовжував майбутній міліціонер, - тобі не можна, бо ти родич, треба буде йти до Хоменків, якщо вони вдома...
Ще кілька хвилин ми дивилися у вікно, чекаючи продовження подій, аж ось, вийшов з кухні Григорій Іванович, веселий, з пакунком під пахвою. За ним - господиня, теж зовсім не сумна. Перекинувшись з нею кількома фразами, дільничий покинув подвір'я, а Пашина мати знову закрилася у літній кухні.
- Випив дві чарки, мати дала йому півлітра, і все, - розгублено повідомив Паша, повернувшись з "розвідки".
Не знаю, чи цей випадок став поворотною точкою у зміні майбутньої професії, але після служби в армії Павло вступив до Сільгоспакадемії, де вивчився на агронома.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис...
Дописати коментар
Докладніше

Школі - гаплик 2

Перша серія не пройшла не поміченою, а навпаки, викликала ряд питань і зауважень. Тож, щоб детальніше окреслити ситуацію з сучасною школою, пропоную переглянути другу серію, в якій жодних висновків робити не буду. Лише інформація для роздумів, або погляд стороннього. Частенько задумуюсь над тим, чому мене до цих пір цікавить школа? В кінці-кінців, дійшов висновку - це через те, що вона, зараза, свого часу завдала мені таку психологічну травму, яка залишилась на все життя. І це при тому, що я не був серед гірших учнів, скоріше навпаки. А якою ж має бути травма у тих, що не навпаки?  Ранками, за ногу стягуючи мене з ліжка, мати повторювала: «ось виростеш, будеш згадувати шкільні роки, як кращі роки у своєму житті». Ні, не згадую такого, не були вони кращими, хоч убий. Що ж там відбувається у тій школі, що вона так травмує дітей? По суті, нічого складного, передача – прийом інформації між суб’єктами процесу.  І все, більше нічого. Точно так само, як іде передача і прийом радіосиг...
Дописати коментар
Докладніше

Уроки танців

Якщо ви чекаєте уроків вальсу, мазурки чи гопака - не дочекаєтесь. Мова піде про звичні танці - шманці, танцювати які, наче б то, уміють всі. Проте, є нюанси. Танці - шманці діляться на дві категорії: повільні - медляк і швидкі - бистряк. Все залежить від темпу музики. Почну з медляка. Мета цього танцю - потертися своїм тілом об тіло партнера, адже зазвичай медляк танцюють особи різної статі - дама і кавалер. Та трапляються випадки, коли повільний танець танцюють дві дами. Щодо медляків кавалер з кавалером - випадки рідкісні, і у більшості з них свідчать, що кавалери вже добряче наклюкалися. У цих випадках про тертя тілами, звісно, не йдеться. Серед дам є такі, хто не дозволяють не те що потертися об своє тіло, а навіть опустити руку кавалеру зовсім трохи нижче своєї талії. Такі дами, як правило, не дуже цікавлять кавалерів, але лише у короткостроковій перспективі. У довгостроковій же перспективі, та на тверезу голову кавалерів - такі дами є доволі перспективними. Проте, є нюанси. Д...
Дописати коментар
Докладніше