Шпигунська історія

Уже мало хто знає, чому не достояв до наших днів обеліск, який було споруджено біля першої школи, якщо не помиляюся, на честь 30-ти річчя визволення Носівки від німецької окупації. Та, мабуть, ще менше тих, хто знає, що він взагалі існував.
Тож послухайте, що я розкажу. На початку 1970-х, коли вже цей обеліск стояв, запрацював у Носівці на Вербові завод "Побідит". Звісно, ворожій тоді нам розвідці, а саме американському ЦРУ стало цікаво, що ж випускає цей завод з такою героїчною назвою.
Не довго думаючи, ЦРУ направило у Носівку шпигуна, з завданням дізнатися всі подробиці про новий завод. Шпигун приїхав електричкою під виглядом пересічного Носівського киянина, сів на Вокзалі у автобус... Ви ж знаєте наші Носівські автобуси. У них і сьогодні доволі тісно, а у ті пори, коли на все місто автобусів бало аж два... Коротше, не доїхав, бідолаха - не витримало надмірного навантаження розніжене комфортом тіло американця.
Наступному шпигуну категорично заборонили користуватися носівським громадським транспортом. Тож він добросовісно дошкандибав від Вокзалу до центру, природно, стомився і зголоднів. Щоб поповнити сили довелося зайти у легендарну Носівську "Чайну". Тут він взяв всього лиш котлету з картоплею, і чай з пончиком... Розніжений авокадами і анчоусами шлунково-кишковий тракт шпигуна не виніс такої наруги над собою. Тож цереушник, як присів у кущах за "Чайною", так більше і не встав.
Третьому шпигуну наказали - ніяких автобусів, ніяких чайних, і взагалі, від гріха подалі, у Носівці краще не з'являтися.
Тож, цей почав рити тунель від Вокзалу до Побєдіту. Рив він, рив, і дістався фундаменту оцього самого обеліску. Ні, щоб обійти, так він поперся напряму. У результаті обеліск завалився, а шпигун, завалений його уламками, віддав Богові душу.
Так нічого і не дізналося ЦРУ про завод "Побідит", хоча через це Носівка позбулася такого цікавого меморіального об'єкту.