Фельдшер

Після закінчення медучилища Юрка направили на роботу у славне село Лукашівка, на посаду. т.в.о. завідувача ФАП. У кінці 1970-х там ще існувала така медична установа.
Село невелике, роботи не зайвої, тож якось Юрко запросив мене до себе у гості.
Як годиться, господар зустрів гостя, "хлібом - сіллю" - у стерилізаторі для шприців зварив з півдесятка яєць, дістав з "подарункового набору" пляшку вина, яку ми благополучно осушили.
Уже, як доїдали варені яйця, до "офісу фельдшера" зайшла схвильована жінка:
- Лікарю, допоможіть! Матері погано.
Юрко зібрав похідний чемоданчик з необхідними медичними причандалами, туди ж укинув товстенну книгу - Довідник фельдшера.
- Це мій асистент, - представив мене Юрко, коли ми зайшли до кімнати, у якій на ліжку лежала хвора бабуся.
- А який у вас стул? - спитав фельдшер, коли вислухав, на що та скаржиться.
- Ага, сідайте-сідайте, - дочка хворої занесла до спальні два стільці.
Юрко зауважив, що мова не про стільці, і пояснив більш зрозумілими словами, що мав на увазі. Після цього дістав свою книгу, полистав, почитав і зробив бабусі укол. Дочка згадала ще якісь подробиці материного хворобливого стану, Юрко знову полистав книгу, і уколов бабусі ще щось.
Після чого, залишив їй кілька таблеток, розповів, як слід їх приймати, на чому візит наш до хворої і закінчився.
По дорозі додому Юрко попрощався зі мною біля лікарні:
- Зайду, спитаю, чи те, що потрібно я уколов бабі.
Зустрілися з Юрком через кілька днів. Між іншим він спитав:
- Пам'ятаєш хвору бабу?
- А як же. Невже померла?
- Та ти що, одужала! Після вихідних її дочка приходила, дуже дякувала, принесла пляшку самогону і добрячий шматок сала.