Перейти до основного вмісту

У кожного божевілля є своя логіка (В. Шекспір)

 Ви не читали Шекспіра? Не біда. Почитайте, краще про події, що відбуваються у реальному житті, куди там тому Шекспіру.

Щоб було все зрозуміло, потрібно почати здалеку, щось типу прологу.
Отже, жив собі алкаш Гриша. Ну, у нього і батьки і діди були алкашами, і Гриша, звісно, теж став алкашем. Династія алкашів, така, значить. Дуже швидко пропив Гриша те, що не встигли пропити батьки, і став бомжувати.

Бомжував не довго, років три, і його підібрала вдова Миколи Щербатого – Свєтка. Ну, Свєтці, зрозуміло, потрібен був мужик. Не те щоб задовольняв жіночі потреби, хоча для цього також, а щоб був. Звикла вона так, а у Степанівці де нормального мужика знайдеш? Ось Гриша і попався, хоч і не дуже нормальний, та Свєтці підійшов.

Не можна сказати, щоб до Гриши Свєтка не побухувала. Побухувала – не те слово, бухала більше за будь якого мужика, але алкоголь її не брав – організм такий. Не те, щоб зовсім не брав, ну, на вигляд трохи випивша баба, а насправді – не менше літри забульбенила.
Жили, значить, Светка з Грицьком, побухували і нажили собі доцю Людку.
На цьому прологу кінець.

Тепер по-суті.
Відомий олігарх, не будемо конкретизувати хто, його й так всі знають, купив біля Степанівки шматочок землі, та почав будувати свинячий комплекс. Це, як свиноферма, тільки велика, на багато тисяч свиней. А керувати будівництвом прислав свого єдиного і з цього приводу любимого синка Жоріка. Ну, Жорік був номінальним керівником, а насправді всім господарством заправляла його мама і перша жінка олігарха – Кароліна Василівна. Насправді Кароліна була Катерина, ну то таке, деталі.

Багато хто дивувався, як же так, замість гріти животи на Канарах чи у Флориді, жінка, хоч і колишня, і синок - рідна кровинка, пропадають у чорта на кулічках?

А справа в тому, що зовсім недавно олігарх оженився втретє чи вчетверте, і його нова третя чи четверта дружина, сильно нервувалася, коли бачила майбутніх претендентів на олігархову спадщину. Ото через примхи чергової дружини олігарх і відправив колишню з єдиним своїм сином подалі від гріха, тим більше, що Жоріку піде лише на користь конкретна робота, замість байдикування.
Поселилися мама з сином на прокуроровій дачі. Років три тому біля Степанівки, над річкою, прокурор збудував собі дачу. Але, так і не пожив у ній - застрелився. Говорили, не поділившись здобиччю з потрібними людьми. Через це проти нього відкрили справу, змалювали перспективу його подальшого життя, от він не витримав, і застрелився, а все його майно, разом з дачею, конфіскували. Саме цю дачу і придбав олігарх.

Ви ще не забули про Людку? То вона на ті пори вже закінчила школу і влаштувалася в їдальню для будівельників свинячого комплексу. Тут її і здибав Жорік, і закохався. Вперше в житті.
Людка, звісно, теж закохалася, хоч Жорік на вигляд і не дуже привабливий, і зовсім не пристосований до реального життя, та у нього ж тато мільярдер. Як тут не закохаєшся. Недовго думаючи, вирішили побратися. Жорік до мами:
- Ми з Людою вирішили одружитися.

Катерина, як дізналась, хто така Люда - знепритомніла. А прийшовши до тями, вигнала її з роботи в їдальні і наказала сину викинути ту дівку з голови. Адже вона пообіцяла своїй англійській подрузі Кімберлі, що Жорік одружиться з її дочкою.
Жорік, звичайно, маму не послухав, і продовжував таємно зустрічатися з Людкою. Тут потрібно сказати, що Людка в ті пори вже навчилася від батьків побухувати, ну і втягнула у цю справу й Жоріка. Жорік чи то виявився таким слабаком, чи то з горя, якось дуже швидко добухався до білої гарячки.

Бачить мама, що з Жоріком нелади, і терміново відправляє того у Канаду лікуватися від алкоголізму.
Трохи оклигавши, пройшовши курс антиалкогольного лікування, Жорік викликає до себе у Ванкувер Людку і вони там дуже чудово розважаються, позбувшись маминого нагляду, і з такої нагоди продовжуючи побухувати.

Ну, ми вже знаємо, чим закінчується Жорікове побухування. Ось і того разу, нажравшись, що зветься - "в говно", керуючи в такому стані автомобілем, у центрі Ванкувера Жорік заїхав у вітрину якогось дорогого бутіку. Матеріальні збитки, то ще пів біди, а за те, що після цього вступив у бійку з поліціянтами, у Канаді серйозно карають.

Коротше, Людка телефонує Кароліна Василівні:
- Рятуйте, Жорік у тюрмі!
Та, звісно, терміново вилітає в Канаду, подумки проклинаючи Людку, яка споїла її синочка, і планує, як на віки позбавитися від цієї алконавтки.

У Канаді Катерина діє точно так, як би діяла і вдома - дізнається, хто тут приймає рішення, і несе йому відповідний чину "презент". Але, це Канада, тут інші порядки, тож колишню жінку відомого олігарха затримують за спробу дачі хабаря посадовій особі та ще й в особливо крупному розмірі у канадських доларах.

Про все це миттєво дізнаються канадські ЗМІ, в результаті чого розголос про цю подію пішов по всьому світу. Дійшов і до олігарха. Той наймає крутих адвокатів, яким з Жоріком вдалося відбутися штрафом, а Катерину, таки, причинили, але всього на дванадцять місяців.

Разом з усіма, про неприємності у олігарха дізнаються і вітчизняні контролюючі органи, які в результаті налетіли на свинячий комплекс, що все ще споруджувався поблизу Степанівки. В результаті чисельних приписів, актів, протоколів, будову зупинили а на олігарха наклали штрафні санкції.
Користуючись тим, що підрядник будівництва від гріха подалі зібрав свої манатки і зник у невідомому напрямку, селяни, не лише з Степанівки, а й з навколишніх сіл почали поступово розбирати недобудований свинячий комплекс.
Коли Жорік з Людкою повернулися з Канади, від будови залишились лише крупногабаритні залізобетонні конструкції, які для демонтажу і викрадення потребують спеціальної вантажопідйомної техніки, якої не знайшли підприємливі мешканці навколишніх сіл.

Тато наказав Жоріку чекати вказівок, поки не розгребе чергову проблему - третя чи четверта дружина, прочувши про неприємності у папіка, подала на розлучення, щоб встигнути відтяпати бабла, поки воно ще є.

Тим часом, з канадської тюрми зовсім іншою людиною повернулась Кароліна Василівна. Тюрма, дійсно, докорінно змінює людей. Там вона навчилася не лише побухувати, а й понюхувати.
Саме на цьому підґрунті і зійшлися Катерина з Людкою, які почали приємно проводити час на колишній прокурорській дачі, тоді як Жорік мотався по інстанціях у справах недобудованого свинарника.

Згодом, про кращу невістку Катерині годі було й мріяти, про що майбутня свекруха й повідомила майбутньому свекру.

Олігарх розлютився - яка ще в біса Людка, коли він пообіцяв своєму французькому діловому партнеру Шарлю, що їхні сини поберуться. І до чого тут сексуальна орієнтація, коли справа йде про оборудку у кілька мільярдів євро?

В додаток до існуючих проблем, ця новина зовсім вивела з ладу олігарха, і той почав не лише побухувати і понюхувати, а ще й поколювати.

Незважаючи на протести колишнього чоловіка, Кароліна Василівна призначила дату сватання.
Напередодні олігарх, розірвав, таки, стосунки з своєю третьою, чи четвертою дружиною, обійшовшись лише одним мільйоном доларів США, і у піднесеному настрої з цього приводу, з'явився на сватання, з метою розігнати к чортовій матері це кодло.

Та сталося непередбачуване, у татові Людки олігарх пізнає єфрейтора Гришу, з яким вони служили в одному взводі у лавах радянської армії. А ще не забуханий Гриша впізнає у олігарху рядового Льоху з того ж таки взводу! Ну, тут обійми, поцілунки, спогади до ранку...

Побухавши на колишній прокурорській дачі кілька днів, олігарх одумується, і пропонує Катерині забути колишні чвари, та побратися знову, благословляє сина на подружнє життя з Людкою, а друга Гришу призначає керуючим майбутнім свинячим комплексом.

Ну, і на біса той Шекспір, коли у реальному житті відбуваються події, які жодному Шекспіру не прийдуть у голову?

У підсумку, олігарх вдруге оженився на Кароліні Василівні, і інколи, довгими зимовими вечорами вони вдвох побухують біля каміна у своєму маєтку в Люксембурзі. Жорік з Людкою навчаються у лондонському медичному університеті імені святого Георга, Людка на гінеколога, а Жорік на проктолога, і через Людину вагітність не побухують зовсім.

Грицько, відчувши відповідальність, та й погіршення здоров'я, з випивками зав'язав повністю. Свєтка, правда потроху побухує, але лише вихідними і не шмурдюк, як раніше, а дорогезні коньяки і віски. А на свинячий комплекс незабаром мають завезти перших поросят.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав