Перейти до основного вмісту

Про корисних ідіотів

 

Я чудово розумію опозиційних політиків. Налякані популярністю Зеленського, вони просто вимушені реагувати. Нехай це і шкодить Україні в період війни, але, де Україна а де власна сорочка.

Я чудово розумію кацапстанських путіноїдів, які обливають брудом владу України. Це один з методів ведення війни.

Я не розумію корисних ідіотів, які розповсюджують чутки, плітки, брехню, неперевірену інформацію про українську владу. Це для чого? Яку мету переслідує ідіот?

З іншого боку, це дуже добре, коли не розумієш ідіотів, адже ідіота в повній мірі може розуміти точно такий же ідіот. Ось вам і швидкий експрес-тест, як тільки ви починаєте розуміти ідіота, значить ви теж ідіот.

Вони пишуть: повинна бути критика, потрібно вказувати на помилки. Погоджуюсь, потрібно, але є два «але»:

1 – війна;

2 – компетентність.

Шановні корисні ідіоти, закінчиться війна – хоч з кожної праски. Є за що не тільки критикувати владу, а й бити її. Але, не зараз. Потім, хто вам сказав, що ваша критика має якесь реальне підґрунтя? Ви володієте хоч невеликою частиною тієї інформації, яка потрібна для серйозного аналізу тієї чи іншої події?

З таким самим успіхом, ви можете критикувати дії фізиків, що працюють на ВАК (Великий адронний колайдер), що ті не так виконують дослідження кварк-глюонної плазми. При чому, при бажанні, у другому випадку, ви знайдете значно більше інформації, ніж у першому.

 Знаю, що не дійде. Для чого пишу? А раптом, хоч одному. 😉    

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Школі - гаплик

Не школі в цілому, як структурі з передачі знань з покоління в покоління, а школі зокрема, з її будівлями, опаленням, ремонтами, директором, завучами і педколективом, зі «здайте гроші на штори», «до дошки піде…», «а голову ти не забув?»... Цій школі, точно – гаплик. Як і більшість гапликів, цей гаплик також підкрався непомітно. З появою сучасних засобів комунікації, школа перестає бути єдиним місцем, де відбувається передача знань. Незабутня Катерина Кузьмівна ще у кінці 1960-х попереджала: «вдома не бешкетуйте, а вчіть уроки – я по телевізору все бачу». Я сам, як і більшість моїх однокласників, кілька днів вдома вечері до телевізора не підходили, а дехто, навіть показував телевізору зошити з виконаним домашнім завданням. Трохи згодом дійшло, що тодішня техніка ще не здатна на дистанційне навчання. На відміну від сучасної. Саме з її можливостями, останнім часом з перемінним успіхом тривали спроби невеликих гапличків. Проте, початок сучасному гаплику поклав COVID-19, який в основних рис

Приборкання людини

Хтось має сумнів, що людина - дитя природи? Питання риторичне. Природа створила людину, у ній людина жила, еволюціонувала, поки їй не набрид природний бардак, і вона вирішила створити свій. Не так щоб ні з того, ні з сього, просто всі передумови для цього настали. І тут почалося. Адже, як не крути, нові порядки давалися не легко по дуже простій причині - перефразувавши стару істину: можна вивести людину з природи, а природу з людини - ніколи. Яку задачу ставила природа перед людиною? Та, точно таку, як і перед кожною живою істотою - розмножатися. І все! А що ж хотіла людина сама від себе і свого оточення, покинувши "батьківську хату"? Не будемо заглиблюватися у сиву давнину, все одно про неї нам нічого не відомо. Одне можна сказати точно - людина намагалася створити для себе комфортне середовище. Процес досягнення цієї мети втілився у Декалозі - десятьох заповідях Божих. Відчуваєте різницю - у природи була лише одна заповідь, а у суспільства - десять! Маючи згадані заповіді,

Шуба в рибі

Як тільки не називають популярну нині страву: «Оселедець в шубі», «Оселедець під шубою»; або, без конкретики - «Риба в шубі», «Риба під шубою»; або просто - «Шуба».  Пам'ятаю, на початку її популярності у наших краях, на якомусь застіллі, зачерпнув ложкою з тарілки незвичну страву - впіймалась лише «шуба», а сама риба залишилася на дні, яку слідом підхопив сусід по столу. В підсумку задовольнилися: один - шубою, інший - рибою, так і не оцінивши старання господині. Саме тоді подумалось: на біса всі складові викладати шарами, адже зайшовши в організм, вони там все одно перемішаються? А скільки часу витрачається на таке шарування? Чи не простіше всі інгредієнти перемішати, як у звичайному салаті? Втрачається естетичний вигляд? Ну і що, вам на страву дивитися чи їсти її? Скажете: гарну на вигляд страву і їсти приємно? А я вам відповім -  якщо страва смачна їстимуть незалежно від її вигляду.  Візьмемо для прикладу «Олів'є». Ніхто ж не викладає його шарами - «Ковбасою під шубою». Нав